КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/tvoru_vasilja_stefanika_v_sistemi_svitovoi_novelistiki.dhtml

	Твору Василя Стефаника в системI свIтовоÏ новелIстики ТворчIсть Василя Стефаника яскраво пiдтверджує прийняття украïнською прозою самих нових досягнень європейських лiтератур. Творчiсть письменника затвердило в нашiй лiтературi такий епiчний жанр, як новела. Новела, так само, як i оповiдання, належить до малих епiчних форм. Вiдмiнним для неï є надзвичайна стислiсть у викладi, напруженiсть сюжету, несподiванка розв'язки. Новелi властивi глибокий психологiзм, а також вiдступу вiд загальноприйнятоï композицiï. Персонажами новел, яких найчастiше один або два, є люди цiлком сформованi, якi потрапили в складнi життєвi обставини. Творцем новели вважають iталiйського, письменника Дж. Бокаччо, автора “Декамерона” (XIV ст.). Неперевершенi зразки цього жанру створили в украïнськiй лiтературi В. Стефаник , Г. Коцюбинський , у французькоï — Гi де Мопассан, в американськоï — О. Генрi, Э. Хемингуэй, у росiянцi — А. Чехов
 Василь Стефаник — неперевершений майстер соцiально- психологiчноï новели. З його iм'ям в украïнську прозу входить така манера листа, що характеризувалася пошуками в передачi найтонших, сложнейших поривiв душi людини. Письменник художньо осмислював певнi сторони психiки людини, що пiдтверджує, зокрема, новела “Новина”, з рiзних точок зору, говорив декiлькома голосами — i вiд себе, i вiд iменi приголомшеного трагедiєю села. А новели “Марiя”, “Сини” переконують нас у майстерностi автора вмiнням компонувати художнi фрази, специфiчними засобами синтаксичноï побудови речення, нервовою експресiєю мовлення передати сум'яття особистостi. Не випадково ïхнього автора називають експресiонiстом у мистецтвi слова. Новелiстика Стефаника дала можливiсть Франко узагальнити новаторство молодих прозаïкiв, якi начебто засiдали у душi своïх героïв i нею, начебто магiчною лампою, висвiтлювали ïхнє оточення. Це найвищий трiумф поетичноï технiки, а властиво, нi, — вiдзначав теоретик лiтератури,- це вже не технiка, це спецiальна щиросердечна органiзацiя тих авторiв, плiд високоï культури людськоï душi. Надзвичайний лаконiзм, драматично-трагiчна напруга психологiчних конфлiктiв, дух спiвчуття автора людинi, що страждає пiд тягарем соцiальноï несправедливостi, — такi характернi риси iндивiдуального стилю Стефаника. Повною мiрою вони втiлилися в новелi “Новина”. Драматично-трагiчна загостренiсть конфлiкту, психологiзм у розкриттi внутрiшнього миру людини, лiрична схвильованiсть, акцентування характерноï деталi, надзвичайна стислiсть зображення — от ïï найголовнiшi якостi. Тема добутку — убивство батьком своєï дитини — була взята Стефаником iз самого життя. Основна увага в новелi письменник зосередив на психологiчному мотивуваннi дiй Григорiя ПIднIмаючи змIцненI прийоми композицiï, Стеaаник першою фразою повiдомив про страшну новину дiтовбивства, iнакше кажучи, почався добуток з розв'язки, тому що для нього було головним мотивувати злочин батька. Властиво, сюжет новели й заснований на показi тих змiн, якi вiдбуваються в психiцi селянина. Виявляється, що Григорiй страждає з недоглянутими дiтьми вже два роки. Нiхто йому не допомагав у лиху, не цiкавився його життям. А була вона нестерпноï, проходила в голодi й холодi. Про цьому переконливо свiдчать художнi деталi, якi несуть значне емоцiйне навантаження. Коли батько кинув дiтям шматок хлiба, вони, як щенята навколо голоï кiстки, навколо того хлiба зiбралися. Впадає в око майстернiсть в об'єднаннi погляду автора й точки зору батька на страждання дiтей. Григорiй жахнувся вiд ïхнього виду, все його єство простромила страшна думка: “Мерцi”. Його аж холодним потом обдало, на груди начебто хтось поклав важкий камiнь. Тепер нав'язлива думка про мертвих дiтей не залишає батька. Вiн ревно молився, боявся заходити в будинок, вiд журби почорнiв, ока запали вглиб так, що майже не дивилися на мир, лише на той камiнь, що давив груди. Як бачимо, iнша деталь — важкий камiнь — стає визначальноï вже в характеристицi селянина. При зiставленнi реальноï подiï з його художнiм осмисленням стає помiтноï глибина художнього узагальнення конкретних фактiв. Новелiст пояснює трагедiю безпросвiтнiстю голодного iснування бiдняка, акцентує на увагу на тiм, що вiд холоду батько з дiтьми рятувався тiльки на печi
 И найголовнIшим є показ моральних страждань Григорiя, що не змiг звiльнитися вiд настирливоï iдеï про мертвих дiтей i докотився до злочину. Великою емоцiйною силою позначений фiнал добутку. Один увечерi батько виходить iз дiтьми у двiр. Камiнь давив на груди, вiн скреготав зубами так, що гул лугом розходився. Кинувши дитину в рiку, вiн вiдпустив старшу, порадивши стати нянькою в людей, дав у руки знаряддя, щоб вона могла захиститися вiд собак. А сам пiшов у мiсто, щоб заявити про злочин, доконаному вiд любовi до страждаючих дiтей. Так на двох сторiнках розкрита людська трагедiя, що хвилювала й буде хвилювати всiх, хто прочитає новелу


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/tvoru_vasilja_stefanika_v_sistemi_svitovoi_novelistiki.dhtml