КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/vid_latini_do_rosiyskoi_movi.dhtml

	ВIд латинI до росIйськоÏ мови Звичайно, дуже заманливо було б шукати слiди самоï древньоï прамови, того, на якому висловлювалися прапра-предки людей ще в часи палеолiту. Але… по-перше, ми ще дуже погано уявляємо собi навiть антропологiчну iсторiю становлення людини сучасного типу — homo sapiens, а тим бiльше шляхи й етапи формування найдавнiших мов (або мови?) людства. I археологiя, i археологiя мов отут поки що неспроможно. Правда, iснує й ще один шлях — заглянути в глибини тисячорiч за допомогою свого роду етнографiï мов
 Багато народiв i понинi зберiгають спосiб життя наших далеких предкiв — людей кам'яного вiку. Мiфи, обряди, суспiльний ладо андаманцев i бушменiв, австралiйцiв i веддов дуже схожi. Виходить, цi народностi є своєрiдними живими копалинами, вони зберегли багато рис мислення первiсного людства. Завдяки ïм ученим вдається розкрити змiст живопису художникiв палеолiту, довiдатися про першi способи добування вогню або про полювання, зi зброєю, зробленим з каменю. Чи не можна за допомогою мов, на яких говорять живi люди кам'яного вiку, спробувати довiдатися й про те, який була мова первiсних людей багато тисячорiч назад?
 Нехай спроби встановити спорiднення мiж бушменськими, австралiйськими, андаманськими й iншими прислiвниками виявилися безрезультатними. Занадто багато часу пройшло з тих пор, як людина стала заселяти планету. Так при цьому частина первiсних сучасникiв втратила свою рiдну мову. Ведди, наприклад, перейшли на один з iндоєвропейських, семанги й сенои — на австрические мови. Але якщо й материальная-и духовна культури ïх разюче близькi, те, можливо, i в мовах ми побачимо риси спiльностi, якусь первiснiсть, нехай i не мовець про спорiднення?
 Однак всi спроби вiдшукати первiсна мова окончились невдачею. Перший час уважали, начебто словники австралiйцiв, бушменiв i т.д. включають дуже мало рiзних слiв. Пiзнiше виявилося, що бiднiсть словника говорить лише про поганi лiнгвiстичнi знання його укладача. Бушмени або австралiйцi отут нi при чому — вони користуються тисячами рiзних слiв
 Думали, що в словниках первiсних народiв немає позначень абстрактних понять. Але й це виявилося вигадкою: поряд з десятками рiзних найменувань для окремих видiв змiй в австралiйцiв є й загальне слово, що позначає змiєвi взагалi. Правда, у них немає фiлософських i наукових термiнiв. Але це говорить не про мову, а лише про рiвень культури. Колись цих термiнiв не було нi в нiмецькому, нi в китайському, нi в iнших мовах. Багатство або бiднiсть словника залежать вiд умов життя, а не вiд первiсностi або культурностi самоï мови
 Бути може, слiди первоязика удасться вiдшукати не в лексицi, а у фонетику? Деякi вченi думали, що звуки, що клацають, бушменiв — свiдчення того архiнайдавнiшого перiоду, коли людське суспiльство вiд звукiв-сигналiв, властивих твариною, переходило до мови. Однак бушменська фонетика, поряд з абхазькоï, сама складна й важка у свiтi. Невже, учачись говорити, первiсна людина почала з таких труднопроизносимих звукiв? Адже мовна апарат його був ще нерозвинений (масивна нижня щелепа неандертальцiв майже позбавлений пiдборiдного виступу — виходить, членороздiльне мовлення в них перебувала в зародковому станi). Навряд чи нашi предки починали з бушменських що клацають або кавказьких глоттализованних приголосних (в аварском мовi, наприклад, є 14 рiзних звукiв к). Складнiсть фонетики — свiдчення не примiтивностi, а, навпаки, розвиненостi мовлення
 Виходить, мовлення первiсноï людини походило на лепет-ние слова дитин? У них, як правило, пiсля приголосного завжди треба голосний (мама, тато, дядько й т.д.). I так дiйсно легше говорити. З мов земноï кулi подiбну структуру мають полинезийские мови i японський. Нi полинезийцев, нi тим бiльше японцiв нiяк вуж не назвеш живими людьми кам'яного вiку. До того ж у полинезийцев ця особливiсть мовлення виробилася пiзно, ïхня прамова (австронезийский) не мав подiбноï структури. Полинезийци протягом сотень рокiв удосконалювали свою культуру, створили самобутнi цивiлiзацiï на островi Великодня й iнших океанийских островах. Невже мова ïх у цей же самий час iшов назад, до первiсного белькоту? Звичайно, немає! Не можна вважати вдалими й спроби встановити граматику первоязика. Закони граматики бушменських, австралiйських, андаманських, iндiйських мов зовсiм рiзнi. У бушменських мовах не розрiзняється дiєслово й iменник. Але адже й у китайському теж! У деяких мовах iндiанцiв Пiвнiчноï Америки слово може поглинати iншi слова в реченнi, зливаючись iз ними; воно утворить нероздiльний словокомплекс, фразу-слово-фразу. Однак подiбне явище спостерiгається й у мовi шумерiв, творцiв найдавнiшоï цивiлiзацiï на нашiй планетi
 Словом, не можна в сучасних мовах миру, як би близько до палеолiту не стояли по культурi ïхнi носiï, шукати слiди первинного мовлення. Побут, вiрування, мiфи, звичаï можуть законсервуватися, залишитися такими ж (або майже такими ж), як в отдаленнейших прапредков сучасноï людини. Мова законсервуватися не мiг: вiн розвивався, обновлялася лексика, мiнялася фонетика й граматика. Австралiєць або бушмен мiг робити знаряддя з каменю так, як i його батько, i дiд, i прадiд, i прапрадiд, Вiн мiг вiрувати в тих же парфумiв, поклонятися тим же iдолам. Одного вiн не мiг — говорити точно так само, як його вiддаленi предки. Рiк у рiк, непомiтно для життя одного поколiння, вiдбуваються змiни в мовi. Вони не можуть не вiдбуватися. I за незлiченну безлiч поколiнь, що змiнилися на Землi за довгi тисячорiччя, незлiченний раз мiнявся вигляд мов, будь це мовлення индоевропейцев або тих, кого ми вважаємо живими людьми кам'яного вiку
 Навiть короткi вiдомостi про самi цiкавi прислiвники миру зайняли целую книгу. А щоб розповiсти про ïх докладно, потрiбна була б величезна бiблiотека. Мов на земнiй кулi 10-20 тисяч. Майже кожний з них має ще рiзнi дiалекти. Припустимо, що разом з дiалектами мов на Землi 100 тисяч
 Словник будь-якоï мови й дiалекту — кiлька десяткiв тисяч слiв — зажадає цiлого тому, а те й багатьох бiльших томiв (як, наприклад, недавно випущений Словник росiйськоï лiтературноï мови). Разом — 100 тисяч томiв. Але, крiм звичайного словника, є ще й словники етимологiчне, пояснююче походження слiв у мовi. Вони можуть створюватися з корiнь тiєï ж мови. Велика кiлькiсть слiв, однак, переходить iз мови в мову. Ми вже називали тюркськi слова в росiйському. Росiйська мова, у свою чергу, подарував iншим мовам миру всiлякi слова — вiд самовара до супутника. Етимологiчний словник будь-якоï мови або дiалекту зажадає не менш томи. Росiянин, наприклад, уклався в чотири томи — i це не вважаючи толстенного Словника iноземних слiв, що вживаються в нашому мовленнi
 100 тисяч словникiв плюс стiльки ж етимологiчних. Разом — бiблiотека в 200 тисяч томiв. Для опису граматики також потрiбна цiла книга. Академiчна граматика росiйськоï мови становить кiлька томiв. Виходить, ще 100 тисяч граматик. Але до цих описiв мови в його, так сказати, сьогоднiшньому видi, треба додати опис змiн, якi випробовує будь-яку живу мову. Отже, є ще 100 тисяч iсторичних граматик рiзних мов i дiалектiв миру. Наша бiблiотека збiльшується у два рази. Тепер у нiй 400 тисяч томiв. Однак i тодi вона буде неповноï
 Любою мова, будь це який-небудь куку-куку в джунглях Новоï Гвiнеï або росiянин, справедливо названий великим i могутнiм, невiддiльний вiд iсторiï народу, вiд його нацiональноï культури, вiд його мислення, традицiй, побуту. Для того, щоб показати, як вiдбивається доля народу в мовi, його нацiональнi особливостi, потрiбно багато книг
 Звернемося до росiйськоï мови. Тiльки один його словник веде нас у найглибшу стародавнiсть, показує зв'язку з народами, про iснування яких ви навряд чи й чули або ж уважали морями, що перебувають за сiм'ю,. Вiзьмемо хетiв, якi менше ста рокiв тому були по-справжньому вiдкритi вченими. Слова небiс, дулуга, вадар, эдри, нева, петар здаються злегка перекрученими росiйськими словами небеса, довгий, вода, ïжа, новий, перо. Тим часом вони з мови хетiв, причому значення ïх таке ж, що й росiйських слiв! Дiєслово красти, таïти по-хеттски буде танучи. А числiвник 3 звучить зовсiм по-росiйському — три!
 А в давньоiндiйському 2 звучить як два, 3 — як три, слово татсама означає те саме, теж. Правда, тепер, довiдавшись про iндоєвропейське спорiднення, ви, iмовiрно, уже не зачудуєтеся. Але адже в нашiй мовi є не тiльки iндоєвропейськi слова. Наприклад, слова цистерна, таверна, церемонiя, персона потрапили до нас… з мови таємничих етрускiв, над розгадкою якого марне б'ються вченi протягом декiлькох столiть. Римляне запозичили цистерни i таверни в етрускiв разом з ïх этрусскими назвами. А з латинi вони потрапили в росiянин i багато iнших мов миру Є в нашому словнику й слова, що сходять до давньоєгипетських — папiрус i, отже, цигарка, хiмiя й т.д. З мов аборигенiв Австралiï в наш словник потрапили слова кенгуру й бумеранг, з iндiйських — томат, каучук, шоколад i т.д. А от в однiй з папуаських мов Новоï Гвiнеï називають сокири iз залiза словом сокира. Нi, цей не випадковий збiг: знаменитий росiянин учений Миклухо-Маклай привiз у Нову Гвiнею не тiльки залiзнi сокири, але й росiйське слово, ïх що позначає. I воно в багатьох папуаських прислiвниках уживається по цей день


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/VPRAVA/VSESVITNYA_ISTORIA/vid_latini_do_rosiyskoi_movi.dhtml