КГБ: Киевская городская библиотека		URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/ROSIYSKA/LEV_MIKOLAOVICH_TOLSTOY/viyna_i_mir_epilog_ch1.dhtml

	ВIЙНА I МИР — ЕПIЛОГ Частина перша orig					 (#hid)Ў litmisto.org.ua/index.html@p=5276
 Минуло вже сiм рокiв вiд часу вiйни 12-го року. Олександра, якого так славили за дiï пiд час тiєï вiйни, тепер звинувачували в реакцiï i чим тiльки йому не дорiкали. Та чи настiльки вiн в усьому винний? Якщо припустити, що життя людське може керуватися розумом, то знищиться можливiсть життя. I от Олександр, умиротворитель вропи, який тепер, пiсля падiння Наполеона, пiсля стiлькох перемог може насолоджуватися владою, раптом вiддає ïï, побажавши жити людським життям i думати про душу й про Бога. Наташа в 1813 роцi одружилася з Безуховим, це була остання радiсна подiя у старiй сiмï Ростових: того ж року граф Iлля Андрiйович Ростов помер, i, як це завжди буває, зi смертю його розпалася стара сiмя. Всi подiï останнього часу i пожежа Москви, i втеча з неï, смерть 752ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i мир
 князя Андрiя, вiдчай Наташi, смерть Петi пiдточили його здоровя. Графиня доглядала чоловiка, але старий граф розумiв, що йому вже не пiдвестися. Коли Микола одержав звiстку про смерть батька, вiн перебував разом iз росiйськими вiйськами в Парижi. Вiн подав у вiдставку i, не чекаючи ïï, узяв вiдпустку i приïхав у Москву. Боргiв виявилося вдвiчi бiльше, нiж маєтностi. Миколi радять вiдмовитися вiд спадщини, але вiн вбачає у цьому докiр покiйному батьковi i не погоджується. Кредитори подають до стягнення, причому тi люди, якi за життя графа особливо користувалися його мил остями, стали тепер найбiльш вимогливими кредиторами. Врештi-решт маєток iз молотка продають за пiвцiни, але половина боргiв залишається нео- плаченою. Микола бере в борг ЗО тисяч у Безухова i розплачується з боргами, якi вважає дiйсними. Аби за борги, якi залишилися, не бути посадженим у боргову яму, чим йому загрожують кредитори, вiн знову починає служити. Графиня не могла зрозумiти всього, що сталося. Вона тiльки, як за останню приманку у життi, тримається за сина. Разом iз матiрю i Сонею Ростов оселяється в маленькiй квартирцi в Москвi. Наташа i Пєр у цей час живуть у Петербурзi, не маючи справжнього уявлення про скрутний стан Миколи: той це старанно приховував. Стара графиня, що звикла жити в розкошi, не розумiючи, як це тепер важко для сина, вимагає то екiпаж, то дорогоï страви, то вина i т. д. Соня доглядає стару графиню, Микола вважає себе в неоплатному боргу перед нею, захоплюється ïï терпiнням i вiдданiстю. Але чим бiльше вiн захоплювався ïï чеснотами, чим бiльше був ïй вдячний, тим менше вiн ïï кохав. Вiн у душi своïй наче докоряв ïй, що вона надто досконала, i за те, що не було у чому докоряти ïй.
 На початку зими до Москви приïхала княжна Маря i скоро дiзналася про майновий стан Ростових i про те, що син жертвує собою заради матерi. Це тiльки пiдтверджує ïï думки про чесноти Миколи Ростова, розпалює з новою силою ïï кохання. Саме через це почуття княжна не вiдразу наважується приïхати до Ростових. Коли ж вона приïздить, Микола зустрiчає ïï сухо, тому що його самолюбство не дає права вважати себе ïï рiвнею. Мати умовляє Миколу зробити вiзит у вiдповiдь. Врештi-решт Микола погоджується i йде в дiм Волконських. Але розмова йде натягнуто, княжна Маря бачить, що Микола лише додержується пристойностi. I вона починає розумiти причину його холодностi: вiн не може дозволити продовження взаємин з нею, бо вона багата, а вiн тепер бiдний. Проте пiд кiнець розмови, помiтивши страждання на обличчi княжни Марï, Микола вiдчуває, що чинить неправильно, в ньому пробуджується спiвчуття до неï. Маря запитує, чому вiн позбавляє ïï тiєï дружби, яка була мiж ними, адже вона так мало бачи-
 753
 ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i мир
 ла щастя у життi. Пiсля цих слiв княжна заплакала i швидко пiтгг з кiмнати. Микола просить ïï зупинитися. Вона озирнулася. Кiлька секунд вони мовчки дивилися в очi одне одному, i далеке, неможливе раптом стало близьким, можливим i неминучим. Восени 1814 р. Микола одружується з княжною Марєю i разом iз дружиною, матiрю i Сонею переïжджає в Лисi Гори. До 1820 року Микола так улаштовує своï фiнансовi справи, що йому навiть вдається прикупити невеличкий маєток поруч iз Лисими Горами. Вiн веде переговори i про викуп батькiвського Отрадного. Микола поступово починає розумiтися на господарствi, безпомилково призначає бурмистрiв i старостiв, до будь-яких нововведень ставиться дуже обережно. Вiн часто-густо кляв наш народ, але усiма силами своï душi любив наш росiйський народ i його побут, тому тiльки зрозумiв i засвоïв той шлях господарювання, який дає гарнi наслiдки. Микола багато працює, маєтнiсть його швидко збiльшується, мужики з iнших маєткiв приходять просити, щоб вiн купив ïх, i навiть пiсля його смертi в народi довго зберiгається побож на память про його керування: Хазяïн був… наперед мужицьке, а потiм своє. Але й не потурав! Одне слово хазяïн.
 У груднi 1820 р. до Миколи приïжджають Пєр iз Наташею, якi часто i довго гостюють у Ростових. Княжна Маря вагiтна. У Наташi на цей час вже три дочки й один син. Тепер у нiй важко впiзнати колишню Наташу Ростову: вона гарна, заклопотана дiтьми огрядна жiнка Риси ïï обличчя мали тепер вираз спокiйноï мякостi i ясностi. Тепер часто видно було одне ïï обличчя i тiло, а душi зовсiм не було видно1. Видно було одну сильну, гарну i плiдну самицю. Дуже рiдко запалю| вався тепер у нiй старий вогонь. У товариствi вона буває рiдко, тi ж хто бачить ïï на людях, залишаються нею незадоволенi: вона не була нi мила, нi любязна. Усi, хто знав Наташу до замiжжя, дивуються змiнi, яка вiдбулася у нiй. Одна стара графиня, яка материнським чуттям зрозумiла, що всi пориви Наташi були спричиненi тiльки потребою мати сiмю, мати чоловiка, дивується, чому iншi цього не ро< зумiють. Наташа почувала, що звязок ïï з чоловiком тримається не тими поетичними почуттями, що залучили його до неï, а тримається чимось iншим, невизначеним, але твердим, як звязок ïï власноï дутi з тiлом. Наташа дорожить тiльки товариством тих людей, до якиï вона розпатлана, у халатi могла вийти великими кроками з дитячоï з радiсним обличчям i показати пелюшку з жовтою замiсть зеленоï пля| мою, i вислухати розмови про те, що дитинi набагато краще… Натаïш до такоï мiри опустилася, що ïï вбрання, ïï зачiски, ïï недоречно ска зане слово, ïï ревнощi вона ревнувала до Сонi, i до гувернантки, i до кожноï гарноï i некрасивоï жiнки були звичайним предметом жар- 754ЛЕВ ТОЛ СТОЙ. Вiйна i мир
 тiв усiх ïï близьких. Пєр дивується всьому цьому, але пiдкоряється. Наташа у себе в домi ставила себе на ногу раби чоловiка; i весь будинок ходив навшпиньках, коли Пєр читав або писав у своєму кабiнетi*. Пiсля семи рокiв шлюбу Пєр був цiлком щасливий. Одружуючись свого часу з Марєю, Микола розповiв ïй про своï обiцянки Сонi i просив дружину бути до неï прихильною. Дружина його докладала до того неабияких зусиль, однак Сонi не любила.
 Одного разу Наташа сказала Марï, що це про таких в вангелiï сказано: Iмущому дасться, а в неiмущого вiднiметься, i назвала Соню пустоцвiтом, бо ïï все влаштовує, вона звикла, як кiшка, не до людей, а до дому.
 Ростови умовляють Наташу з Пєром пробути в них до весни. У них якраз гостює Денисов, тепер вiдставний генерал. Вiн неприємно вражений змiнами, якi вiдбулися у Наташi, пригадує, дивуючись, що колись був закоханий у неï. Приïжджає Пєр, що ïздив у справах на деякий час, Наташа, як звичайно, влаштовує йому сцену за довгу вiдсутнiсть, але швидко заспокоюється. З його поверненням Наташа знову стає схожа на ту жваву i щасливу Наташу, яку знав колись Денисов. Пєр розповiдає про останнi полiтичнi новини, говорить, що государ нi в якi справи не втручається, що усе готове до перевороту, що необхiдно протистояти загальнiй катастрофi. Пєр запевняє, що неодмiнно треба щось робити, якщо буде змога, треба органiзувати легальне товариство i приносити користь таким чином добре, якщо нi то нелегально. Микола з ним не погоджується, нагадує, що вiн давав присягу: Якщо менi зараз звелить Аракчеев iти на вас з ескадроном i рубати нi на мить не задумаюся i пiду. Микола дiлиться з дружиною тим, що розповiв йому Пєр, говорить, що не схвалює намiрiв Безухова йти проти уряду, мрiє про те, як вiн викупить Отрадне i лишить дiтям пристойну спадщину. Княжна Маря, сповнена тихоï любовi до цiєï людини, почуває, що вiн нiколи не зрозумiє всього того, що вона розумiє, i вiд цього вона ще сильнiше, з вiдтiнком жагучоï нiжностi любить чоловiка. Вона веде щоденник, в якому записує всi подiï, що сталися з дiтьми за день. Микола визнає у глибинi свого серця, що дружина набагато випередила його у духовному розвитку, це не пригнiчує його, а навпаки пiдносить у власних очах, бо вiн вiдчуває щиру любов до себе своєï дружини, вiдчуває, що вона сама наче частка його. В родинi Ростових виховується син князя Андрiя Миколка. Йому вже пятнадцять рокiв. Маря часто докоряє собi, що вона не почуває до нього такоï любовi, як до своïх дiтей. Миколка Волконський серед усiх домашнiх найбiльше захоплюється Пєром. Вiн знає про дружбу свого батька з цим великим i добрим
 755
 ЛЕВ ТОЛСТОЙ. Вiйна i миючол i- З розмов i натякiв вiн зрозумiв, що його батько колись кохав Наташу, тому до неï почуття теж особливi. Миколка любить свою тiтку, дядька, але у життi хоче наслiдувати Пєра — бути таким же розумним, щирим i добрим. Миколка чув усе, що розповiдав по при- 13Д1 Р; Розмова дорослих справила на нього сильне враження.
 Мiж Наташею i Пєром теж вiдбувається розмова, яка може бути тiльки мiж справжнiм подружжям. Поспiшаючи висловити все що вони передумали i пережили у розлуцi, Наташа i Пєр говорять одразу про все, але чудово розумiють одне одного. Пєр говорить про важливi державнi справи, Наташа про дiтей, про себе. Раптом Наташа — запитує, чи схвалив би полiтичну дiяльнiсть Пєра Платон Каратаев. II єр не дивується цьому запитанню дружини, говорить, що Платон, напевне, не схвалив би тiєï дiяльностi, але ïхнє сiмейне життя вiн схвалив би.
 Миколка Волконський прокинувся серед ночi, вражений страш-1 ним сном. Йому снилося, наче вони разом з Пєром iдуть попереду величезного вiйська, але ïх зупиняє дядько Микола й грiзно кричить I що вб є за наказом Аракчеева кожного, хто ступить далi. Миколка оглядається, а дядька Пєра нема, натомiсть вiн вiдчуває у снi присутнiсть батька. Прокинувшись, вiн пригадав все, що чув вiд Пєра i подумав, що батько напевно схвалив би намiри Пєра. Хлопчик мрiє вирости i жити так, щоб бути гiдним свого батька.


URL: http://lib.misto.kiev.ua/UKR/ZMIST/ROSIYSKA/LEV_MIKOLAOVICH_TOLSTOY/viyna_i_mir_epilog_ch1.dhtml