ТРАВЕСТIЯ, ТРАВЕСТI
ТРАВЕСТIЯ, ТРАВЕСТI (iтал. travestire, фр. travesti < ф р. travestir< iтал. travestire переодягати) :
1. побудований на травестуваннi жанр комiчноï поеми. Т.
«переодягає», перелицьовує», тобто
переповiдає клас., вiдомий, високий, сповнений пафосу,
переважно ант., взiр приниженим, приземленим, простонар. стилем.
Високу лексику заступають просторiччя, проза'iзми, побутова лексика,
надто вульгаризми та лайка. Най поширенiшi й найвiдомiшi Т.
перелицьовування Енеïди Вергiлiя. Такi Т. були в багатьох
європ. л-рах. Ант. богам i героям, ïхнiм учинкам i побуту
надавано нац. та iст. забарвлення тоï краïни та тоï
доби, де й коли створювано Т. Автором першоï Т. вважають iтал.
поета Д.Лаллi (Перелицьована Енеïда», 1639). Його слiдами
пiшли француз П.Скаррон (Перелицьований Верґiлiй, 1648- 1659),
австрiєць А.Блумауер (Вергiлiєва Енеïда, або
Пригоди благочестивого героя Енея, 1785-
2). Вiльний переклад тв. Блумауера рос. мовою здiйснив М.Осипов
(Вергiлiєва Енеïда навиворiт, 1791-96, ч.1-4), продовжив
О.Котельницький (1802-08, ч. 5-6). В Украïнi Т. багато важила
для становлення нов. нац. л-ри. Один з пiонерiв нац. лiт.
вiдродження, лiдер Новгород-Сiверського патрiотичного гуртка 1780-90
pp. Опанас Лобисевич травестував 1794 укр. мовою еклоги з Буколiк
Вергiлiя Виргилиеви пастухи, в малороссийский кобеняк переодетые. В
листi до Г. Кониського автор твердив, шо писав укр. мовою для чести
нации, матери нашей, всегда у себя природою и ученостию великих людей
имевшей. Текст Т.Лобасевича не зберiгся. Але вже за кiлька рокiв Т.
Енеида на малороссiйскiй язык перелицованная И.Котляревским (1798-
1809, повне видання 1842), започала нову добу в укр. письменствi. За
словами I.Франка, вiд того часу воно приймає характер
новочасноï л-ри, стає чимраз вiдповiднiше до його потреб
Онаиiональнюючи Вергiлiєву епопею, Котляревський широко
черпає зi скрабницi укр. фольклору та нар. мови,
спирається на досягнення л-ри XVI1-XVIII ст. Досвiд
Котляревського використав П.Бiлецький-Носенко у Т. Горпинида, чи
Вхоплена Прозерпина (1818, надруковано лише 1871). Вiн запозичив сюжет-
схему рос травестiйноï поеми Ю.Люиенка та О.Котельнииького
(Викрадення Прозерпини», 1795), але переповiв ïï,
надавши мiфол. образам укр. нар. забарвлення. Поема мiстила натяки на
тогочаснi cyca явища. Тв. Котляревського загально визнано найкрашим
взором Т. в європ. л-рах. Енеïда Котляревського сприяла
також становленню нов. бiлор. л-ри. Наслiдуваннями його поеми були чи
не найпершi ТВ. нов. бiлор. л- ри: приписувана В.Ровинському поема
Тарас на Парнасi (1810) i анонiмна Енеïда навиворiт (мiж 1812-
840). Т. може iснувати також як вияв внутрiшньолiт. наслiдування-
вiдштовхування.
3. Амплуа актриси, яка виконує ролi пiдлiткiв, хлопчикiв,
дiвчаток, а також таких ролей, коли пiд час вистави треба
переодягатися в чоловiче вбрання (Вiола в Дванадцятiй ночi»
В..Шекспiра, Росаура у фiлос. драмi П.Кальдерона Життя це сон,
Тiльтiль i Мiтiль у Синьому птаху» М.Метерлiнка, Матюша в
Суєтi I.Карпенка- Карого. Амплуа Т. є типовим для
ситуацiй комедiï та кiнокомедiï.
4. В оперi — виконуванi жiнками (мецо-сопрано, контральто)
партiï юнакiв: Зiбель (Фауст Ш.ґуно), Ваня (Життя за иаря
М.Глiнки), Ратмiр («Руслан i Людмила» Глiнки), Лель
(Снiгуронька М.Римського-Корсакова). Анатолiй Волков
