Синтаксична синонiмiка порiвняльних конструкцiй з називним вiдмiнком iменника при узгодженому означеннi

Змiст
Вступ.3-4

1. Порiвняльнi конструкцiï в украïнськiй мовi5-6
2. Поняття про вiдокремлене означення....7-10
3. Порiвняльнi синтаксеми вираженi називним вiдмiнком iменника. Порiвняння-означення...11-14

Висновки15
Список використаноï лiтератури.16
Вступ
Порiвняння належать до класичних тропiв, так чи так систематизуючись та
розглядаючись ще з античних часiв, а тому дослiдники стилiстики вважають
ïх уже цiлком знаними i шукають iнших секретiв художнього мовлення.
Вони iснують, цi секрети знайденi i на разi ще не знайденi, але
своï незвiданi секрети i глибини має й порiвняння. Якщо добре
розiбратися (як це зробив О.О. Потебня), то зясовується, що
порiвняння не просто троп, а врештi-решт основа людського мислення з
його асоцiативнiстю i напрямком вiд знаного до незнаного.
Поза тим значний, усе зростаючий i всесвiтнiй iнтерес до метафори якось
вiдсунув порiвняння на другий план. Вiдзначимо, що попри помiтне
вiдставання в теоретичному вивченнi порiвняння вiд дослiдження метафори
компаративнi конструкцiï украïнськоï мови не можна
назвати недослiдженими. Навпаки, вони активно вивчаються. Зокрема
iснує дуже насичена монографiя I.К. Кучеренка [1959], роздiли чи
фрагменти роздiлiв у курсах сучасноï украïнськоï
лiтературноï мови тощо. Рiзнi аспекти порiвнянь в украïнськiй
мовi стали предметом дисертацiйних дослiджень Г.Я. Довженко [1969], Л.В.
Голоюх [1996], М.С. Заоборноï [1997], Н.П. Шаповаловоï [1998],
Л.В. Прокопчук [2000], С.М. Рошко [2001], причому дослiдження
проводились переважно або виключно на матерiалi художньоï
лiтератури.
Предмет дослiдження становлять безприсудковi порiвняльнi
конструкцiï з називним вiдмiнком iменника при узгодженому означеннi
в украïнськiй художнiй лiтературi.
Мета дослiдження: запропонувати розвязання деяких теоретичних проблем
порiвняльних конструкцiй в украïнськiй мовi, ïх структури й
типологiï, а на цьому ґрунтi якомога докладнiше, рiзнобiчнiше
й глибше проаналiзувати порiвняння, ужитi в художнiх творах золотого
фонду украïнськоï лiтератури.
Досягнення цiєï мети передбачає виконання таких
завдань:
- максимально повно зiбрати, iнвентаризувати порiвняння, вжитi в
художнiх творах;
- класифiкувати зiбранi порiвняння, розглянувши засади наявних
класифiкацiй компаративних конструкцiй;
- взявши за основу класифiкацiï показник порiвняння, на базi якого
й вибудовується типологiя компаративних конструкцiй, йдучи вiд
форми до змiсту, встановити семантичну та експресивну мiсткiсть
порiвняння, його значеннєвий потенцiал.
Порiвняльнi конструкцiï в украïнськiй мовi
Порiвняльний зворот — це сполучення слiв, яким через порiвняння,
здебiльшого образно, характеризується певна дiя, стан будь-кого чи
будь-чого.
З погляду синтаксичного порiвняльний зворот являє собою окремий
рiзновид члена речення: присудка, обставини способу дiï, означення,
прикладки: А хата — як старенька рукавичка (Л. Костенко); Час
летiв, немов на крилах, i, мов сон, життя минало (Л. Украïнка); За
воротами, на ревнiй, як стiл, площi стояла церква Богородицi (П.
Загребельний). Кожному iз порiвняльних зворотiв властива морфологiчно-
синтаксична своєрiдна особливiсть: такий зворот починається
сполучником як, мов, немов, наче, неначе, нiби та iн. У письмi
порiвняльний зворот видiляється зазвичай комою чи комами (в
серединi речення). Водночас порiвняльний зворот не прийнято видiляти
комою (комами), якщо вiн:
а) становить iменну частину складеного присудка: Була ти наче лiсова
царiвна у зорянiм вiнку на темних косах (Л. Украïнка);
б) є простим присудком: По пшеницi теплий вiтер хвилями
гуляє, молодую пшениченьку неначе гойдає (Б. Глiбов);
в) слугує частиною стiйкого сполучення слiв: бiлий як снiг;
ллє як з вiдра; упав наче пiдкошений; Лижник летiв з трамплiна як
птах (З газет) (птахом);
г) супроводжується словом майже, зовсiм: Я вчився майже як
вiдмiнник (Розмовне).
Порiвняльнi звороти, як зауважує Л.Прокопчук, потрiбно вiдрiзняти
вiд пiдрядних порiвняльних речень, пор.: Лiс порипував, як снасть (Ю.
Яновський) — порiвняльний зворот i Лiс порипував, як порипує
снасть — пiдрядне, граматично повне порiвняльне речення.
Порiвняльний зворот у структурi простого речення може виступати
означенням (узгодженим i неузгодженим) у прикметниковiй чи
приiменниковiй формi. Типовим засобом вираження порiвняльного
узгодженого означення найчастiше слугує:
- прикметник: З краю неба насувались бiлi, наче молочнi, хмари (М.
Коцюбинський); пор.: Насувались молочнi хмари;
- дiєприкметник чи дiєприкметниковий зворот: Драна, нiби
подiрявлена, хустина свiтилась наскрiзь, як решето (I. Нечуй-
Левицький); Дерева, як закиданi шапками, стоять у гронах ще порожнiх
гнiзд (Л. Костенко);
- iменник: Свiтиться залив з далекими, як мрiя, кораблями (М.
Рильський); Вона [Ярина], легка i пружна, мов лiсова кiзка, першою
зiрвалася з гори (Ю. Збанацький).
Порiвняльний зворот-прикладка простежується нечасто. Порiвняльна
прикладка здебiльшого стосується пiдмета, використовується в
препозицiï i постпозицiï щодо пояснювального слова: До лугу,
як квiтник, помчала машина з дiвчатами (М. Стельмах); Дiвчина, мов
пташка, рвонула до хороводу, вскочила всередину, схопила хлопця за руку
i заспiвала (А. Хижняк); Котилися молекули, як гноми (Б. Олiйник).
Слiд зауважити, що найчастiше порiвняльний зворот виступає
обставиною, характеризуючи дiю (стан, процес) порiвнянням ïï з
iншою дiєю (станом, процесом).
Отже, порiвняльнi звороти рiзнотипнi щодо структури, розгалуженi
численними формами морфологiчного вияву, у структурi простого речення
можуть виступати обставиною, означенням, рiдше — присудком,
прикладкою. Порiвняльнi звороти по-своєрiдному вагомi стилiстично,
наповнюють речення певною порiвняльною модальнiстю, сприймаються
образно, з досить виразною художнiстю.
Поняття про вiдокремлене означення
Простi речення з вiдокремленим членом (членами) речення становлять
окремий рiзновид простих ускладнених речень. Немає
складних ускладнених речень; ускладненими
бувають лише предикативнi частини складних речень (простi речення,
з яких утворилось складне речення; не використовується й такий
термiн, як ускладненi складнi речення).
Вiдокремлення в синтаксисi це смислове та iнтонацiйне видiлення
другорядних членiв речення для надання ïм порiвняно з iншими
другорядними членами граматичноï i смисловоï ваги [2].
Вiдокремлення це розумово-мовленнєвий процес своєрiдного
видiлення чогось важливого з-помiж того, що є в реченнi, видiлення
iнтонацiйне, ритмiко- мелодiйне, паузуальне (однiєю чи двома
паузами) одного чи кiлькох членiв речення в простому реченнi, його
напiвпредикативноï частини, значно рiдше кiлькох таких частин.
Найчастiше вiдокремлюються компоненти з означувальною в широкому
розумiннi слова функцiєю означення, прикладки, обставини [1].
Умови вiдокремлення прикметникiв загалом такi:
1. Обовязково вiдокремлюється одиничне, дво- чи кiлькаслiвне
прикметникове означення, яким характеризується особовий
займенник як у постпозицiï до нього (пiсля займенника), так i в
препозицiï (перед займенником): А вiн, самотний,
уночi ще довго в вогнище дивився (А. Малишко);
Самiтна [тополя], стоïш в чужiй височинi (М.
Рильський); Сильна, вправна, вона працювала завзято i
самовiддано (В. Собко); Вiн стоïть на мурi,
юний i прекрасний, i кладе цеглини, зводить дiм
новий (В. Сосюра).
Особовий займенник я, ти, вiн чи iнший може не називатися в
реченнi з прикметником-означенням: Малий, суджу бiля
вiкна i всього боюсь (. Гуцало); Любили один одного,
щасливi, просвiтленi й сумнi (М. Стельмах).
Вiдокремлення узгоджених означень-прикметникiв при особових займенниках
(пояснювальних словах) зумовлюється неконкретнiстю, тiльки
загальною вказiвнiстю семантики особових займенникiв. Наприклад, у
реченнi А вiн iде, високий, посивiлий
на схiд, на захiд, поле оглядає
(А. Малишко) займенник вiн набув певноï конкретностi,
iндивiдуалiзацiï, бо позначає не будь-якого, а тiльки когось
одноособово, його значення уточнилось, актуалiзувалося, тобто
вiдокремилось.
2. Два чи бiльше узгоджених прикметникових означень вiдокремлюються,
позначаються комою в позицiï пiсля пояснюваного слова
(iменника), якщо перед ним наявне узгоджене з iменником означення:
Сосновi шишки, великi й порожнi
котилися пiд ноги або дивилися з трави десятками очей (М.
Коцюбинський); Пахло медом i здавалося, що це шумить
весняний молодий дощик, запашний i веселий
(С. Васильченко); Всi враження буття зливаються в
невмирущу гармонiю, людяну, дорогоцiнну
(О. Довженко).
Прикметниковi означення в позицiï пiсля пояснюваного
iменника (субстантивованого слова), перед яким немає означення,
можуть i не вiдокремлюватись, отже, й не видiлятись комою, що, певна
рiч, впливає на iнтонування, а з ним i на семантичну вагомiсть
означень: Лелiє даль волога i
блакитна (М. Бажан); пор.: Лелiє даль,
волога i блакитна; або:
Лелiє даль волога, i блакитна;
Лелiє даль волога. I
блакитна: в двох останнiх реченнях сполучення слiв i
блакитна; I блакитна вимовляються приєднувальною
iнтонацiєю, яка в окремому реченнi є пiдвищеною i
своєрiдною в своïй тональностi, що значною мiрою й
перетворює таке поєднання слiв в окреме неповне
приєднувальне, або парцельоване, речення.
3. Вiдокремлюється прикметникове означення, яке вiдмежоване вiд
пояснюваного (означуваного) слова iншим чи iншими словами
(здебiльшого дiєсловом-присудком); таке вiдокремлене означення
з однаковою частотнiстю може вживатися пiсля i перед
пояснюваним словом: Олеся йде сама дорогою,
легка, витончена, пручка (О. Довженко); але:
Щасливий той, хто вiльну й горду
посiяв пiсню у серця (Т. Масенко): обидва означення
вiльну й горду невiдокремленi переважно через загальну
поетичну ритмiку всього речення, iнверсiю (перестановку) слiв у
ньому; вживання коми (ком) можливе, хоча й необовязкове,
факультативне (наявнiсть чи вiдсутнiсть ком неодмiнно повязане зi
змiною в iнтонуваннi вiдокремленоï чи невiдокремленоï
частини речення; iнша рiч: хто нашу-пiсню, вiльну й
горду, посiяв у серце: вiдокремлення i його позначення
комами обовязкове, бо при пояснювальному словi пiснi наявне
означення нашу.
У тiльки що викладенiй мовленнєвiй ситуацiï iнколи
допускається й тире: Тихi, нiжнi зорi спадали з неба
бiлi, непрозорi i клалися в намети (Л.
Украïнка): такою пунктуацiєю створюється особлива
тональнiсть речення, логiчно-емоцiйний центр якоï припадає на
вiдокремлене означення, яке при цьому максимально активiзується;
порiвняймо дещо видозмiнену ритмiку цiєï ж фрази з iншою
пунктуацiєю: Тихi, нiжнi гори спадали з неба, бiлi,
непрозорi, i клалися в намети. Ще помiтнiших логiчно-
емоцiйних та iнтонацiйних вiдтiнкiв це речення зазнає за
певноï змiни порядку слiв у ньому; пор. хоча б такий варiант
розглядуваного речення: Тихi, нiжнi зорi, бiлi, непрозорi,
спадали з неба i клалися в намети. Варто звернути увагу й
на таке синтаксично пунктуацiйне явище: Був вечiр, свiжий,
запашний, пiсля довгоï задушливоï спеки (З.
Тулуб): вiдсутнiсть першоï коми сигналiзує про iнше
iнтонування предикативноï частини речення (до третьоï коми),
перетворює вiдокремленi означення в iменнi частини складеного
присудка, пор.: Був вечiр свiтлий,
запашний
Прикметникове вiдокремлене узгоджене означення може
розгалужуватися:
а) порiвнянням: Ця корисна творча праця, потрiбна, як
хлiб, як вода; б) прикметникове вiдокремлене означення може
розгалужуватися модально-видiльною часткою, вiдносно- вказiвним
займенником ще, ще й, вже, вже й, i передусiм, ось, i перш за все,
он до тiєï, хай навiть i тощо: Там
матiр добрую мою, Ще молодую, у могилу Нужда та
праця положила (Т. Шевченко); Ну, та вiн
тiльки до хати, он до тiєï крайньоï,
а там навпростець (А. Головко);
Бори стоять, такi сосновi (Л. Костенко); В
глибинi за деревами височiв стрункий кладовищенський
собор, весь такий сяючо-бiлий (О. Гончар); в)
вiдокремленням узгоджених означень з уточнюючою функцiєю: А в
третьому [клунку], найменшому, —
одежа (М. Стельмах).
4. У деяких випадках пунктуацiйне видiлення чи не видiлення узгоджених
означень у вимiрах ïхньоï вiдокремленостi й
невiдокремленостi комами чи тире немає бажаноï усталеностi
особливо за певних мовленнєвих ситуацiй: а) коли означення, яке
стосується присудка, може не вiдокремлюватися й
вiдокремлюватися: Хата стояла на горi чиста,
бiла, весела (I. Нечуй-Левицький); пор.: Хата стояла
на горi, чиста, бiла, весела (вiдокремлення
цiлком умотивоване); б) коли прикметник виступає синтаксично
залежною складовою, а саме iменною частиною складеного присудка:
Iдуть полоненi босi горить снiг!
(А. Малишко): босi тiльки iменна частина складеного
присудка, але: Iдуть полоненi, босi, горить
снiг (одиничне вiдокремлене означення); Iдуть босi
полоненi, горить снiг (невiдокремлене означення); в)
коли вiдокремленням чи невiдокремленням може змiнюватися змiст
висловлюваного в реченнi: Мiй брат належав до громадян
слухняних i працьовитих (З преси):
вiдокремлення вiдсутнє; пор.: Мiй брат належав до
громадян, слухняних i працьовитих:
вiдокремлення наявне, але з деякою обмежувальною функцiєю через
певну загальнiсть семантики слова громадян; г) коли
означення пiсля пояснювального слова сприймається як засiб
художньоï iнверсiï, певноï мовленнєвоï
образностi, логiчного видiлення: Iдуть лiта, врожаєм
спiвають, думи нашi щирi (А. Малишко); ґ)
вiдокремленням узгодженого прикметника може змiнюватися, навiть дещо
увиразнюватися змiст висловлюваного: Дивлюсь у далину твою i бачу
в нiй свiт новий (А. Головко): вiдокремлення
немає, але: i бачу в нiй свiт, новий
вiдокремлення наявне, хоча i з деякою семантичною невизначенiстю.
Порiвняльнi синтаксеми вираженi називним вiдмiнком iменника. Порiвняння-означення.
В сучаснiй лiнгвiстицi простежуємо спiрнi моменти, рiзнi точки
зору щодо розмежування порiвняльних зворотiв i неповних пiдрядних
порiвняльних речень. Це стосується, зокрема, конструкцiй iз
порiвняннями, вираженими iменниками та субстантивованими прикметниками,
займенниками, числiвниками i дiєприкметниками у називному
вiдмiнку. Здiйснений нами аналiз фактичного матерiалу дає пiдстави
для видiлення таких основних критерiïв розмежування порiвняльних
зворотiв та неповних пiдрядних порiвняльних речень [9].
Порiвняння, якi становлять сполучення називного вiдмiнка iменника
(займенника) iз сполучним словом як, сполучниками як, мов, немов, наче,
неначе, нiби i под. (називний вiдмiнок при цьому може супроводжуватися
залежними словами, як правило, у ролi означення) i вiдносяться до спiввiдносно-
вказiвних слiв прислiвникiв так, так само, або займенникiв такий (-а,
-е, -i), якi вказують на обовязковiсть пiдрядного речення для
смисловоï повноти усього речення, слiд квалiфiкувати як пiдряднi
неповнi речення вiдповiдного функцiонально-семантичного типу,
обумовленого функцiєю спiввiдносно-вказiвного слова, напр.: Зажив
Грицько тихим пахарським життям… так, як i люди (Панас Мирний)
пiдрядне способу дiï; Вона [Домнiка Р.С.] була така працьовита, мов
бджола… (О.Кобилянська) пiдрядне мiри й ступеня.
До неповних пiдрядних порiвняльних речень Рошко С.М зараховує
також порiвняльнi вирази форми називного вiдмiнка iменникiв, займенникiв
чи iнших субстантивованих слiв, що залежать вiд потенцiального,
iмплiцитного спiввiдносно-вказiвного слова, у яких вiдсутнiй присудок
при реконструкцiï цих виразiв у повну структуру становив би собою
повторення реального присудка головного речення, а не штучний,
домислюваний, уявний присудок [9], напр.: I жили тi брати [так Р.С.], як
царевi сини(Фольклор) I жили тi брати, як жили царевi сини
При цьому ми послiдовно враховуємо й характер семантико-
синтаксичного взаємозвязку мiж субєктом, обєктом та
основою порiвняння. Порiвняльнi вирази з вiдсутнiм присудком
зараховуємо до неповних пiдрядних порiвняльних речень у тих
випадках, коли: а) субєкт i обєкт є назвами iстот, а
основою порiвняння є дiï, тотожнi для субєкта i
обєкта порiвняння, напр.: Пан походжає, як чорногуз
(М.Коцюбинський); б) субєкт є назвою неiстоти, а обєкт
назвою iстоти, яка може виконувати дiю, що лежить в основi порiвняння,
напр.: Нема кому розказати, Чого серце хоче, Чого серце, як голубка,
День i нiч воркує… (Т.Шевченко); в) субєкт є
назвою iстоти, а обєкт неiстоти, яка за своïм семантичним
навантаженням здатна виконувати дiю, що закладена в основi
порiвняльноï конструкцiï, напр.: Сохне вона [дiвчина Р.С.], як
квiточка… (Т.Шевченко); г) до порiвняльноï конструкцiï
вiдноситься пiдрядне речення, дiєприслiвниковий або
дiєприкметниковий зворот, незалежно вiд форми вираження
субєкта i обєкта порiвняння, напр.: А рояль… вив дико,
як звiр, стiкаючий кровю (М.Коцюбинський); ґ) субєкт i
обєкт є назвами неiстот, дiя субєкта семантично
тотожна з дiєю обєкта, а обєкт за своïм
семантичним навантаженням здатний виконувати дiю дiєслова-
присудка, напр.: Як квiточка, надiя розцвiла (Л.Глiбов).
Якщо ж i субєкт, i обєкт є назвами неiстот, а дiя
субєкта семантично тотожна з дiєю обєкта порiвняння,
який за своïм семантичним навантаженням не здатний виконувати дiю,
що лежить в основi порiвняння, то такi порiвняльнi конструкцiï ми
схильнi трактувати як порiвняльнi звороти, напр.: I гнiв, як пожежа,
шумує у жилах, як грозами сповнений сад… (В.Сосюра); Над
Римом виснуть, наче тiнi, знамена чорних перемог… (В.Сосюра).
Якщо ж у складi порiвняння, крiм називного вiдмiнка iменникiв
(займенникiв), наявнi ще придiєслiвнi додатки чи обставини, якi
ретроспективно вказують на обовязковiсть пропущеного присудка, то такi
конструкцiï теж слiд квалiфiкувати як безсумнiвнi неповнi пiдряднi
порiвняльнi речення, напр.: Анi губи не малювала дiвчина, анi лице не
румянила сама була, як чiчка в городцi (I.Чендей).
Якщо ж порiвняння, виражене iменником у називному вiдмiнку з залежними
словами чи без них, не вiдповiдає зазначеним умовам, то в такому
випадку ми квалiфiкуємо його як порiвняльний зворот у ролi того чи
iншого члена речення, напр.: Жаль сну ранкового по тих безсонних ночах,
Що теж були, як сон, як свiтла й тiней гра… (М.Рильський)
складений присудок; …коли зима настане, пiдуть завiрюхи,
заметiльницi, мов лихi сили, помчать скажено полями…
(О.Кобилянська) складний присудок i под.
Що ж до порiвняльних конструкцiй, в яких не наявний жоден iз головних
членiв речення, ми вважаємо за доцiльне трактувати такi
порiвняльнi конструкцiï як пiдряднi неповнi порiвняльнi речення,
якщо вони становлять структурну синтаксичну одиницю з обставин, додаткiв
чи обставин i додаткiв, особливо ж якщо такi порiвняльнi структури
залежать вiд спiввiдносно-вказiвних слiв так, так само або такий (-а,
-е, -i), напр.: Нiколи вiн [Кочубей Р.С.] не здавався ïй [Мотрi
Р.С.] таким чужим, як нинi (Б.Лепкий); Як же здивувався Петро, пiзнавши
Кирила Тура!… Так йому зрадiв, наче рiдному братовi…
(П.Кулiш).
Порiвняння-означення, якi можуть виражатися як безсполучниковим
способом, так i сполучниковим порiвняльним зворотом. Безсполучниковi
порiвняння, вираженi прислiвниковою формою з по-, виступають у багатьох
випадках як уточнюючi порiвняння з вiдтiнком мiри й ступеня, хоч i не
видiляються комами, напр.: Краєчок його [Левковоï Р.С.]
повiки набух вiд спеки i пилу, а чорнi, по-дiвочому довгi вiï
видiляються, як в дорослого (М.Стельмах). Сполучниковi порiвняння-
означення можуть бути як непоширеними, так i поширеними. Найтиповiшими
засобами ïх вираження виступають: а) iменники в називному вiдмiнку,
якi звичайно вживаються в постпозицiï до атрибутивних синтаксем i
виступають ускладнювачами не тiльки формально-синтаксичноï, але й
семантико-синтаксичноï структури речення, напр.: I хай рожевий,
наче мрiя, птах менi спiває в золотих житах (Д.Кремiнь); [Iвонiка
Р.С.] Витривалий, мов лiсна звiрина, був загартований проти всяких
утяжливостей природи… (О.Кобилянська); б) iменники в непрямих
вiдмiнках, напр.: Ви щасливi, холоднiï зорi, яснi, твердi, неначе з
кришталю (Леся Украïнка); в) вiдокремленi прикметники, що
виступають у ролi уточнюючих членiв речення. У семантико-синтаксичнiй
структурi речення такi порiвняльнi атрибутивнi синтаксеми виступають
конкретизаторами атрибутивних вiдношень, напр.: Мiж мякими зеленими,
нiби оксамитовими, берегами вється гадюкою Раставиця… (I.Нечуй-
Левицький); г) дiєприкметники i дiєприкметниковi звороти,
напр.: Не такi дочки у Василя Семеновича: якiсь циганочки повдавалися! З
чорними очима, з довгими, як кендюхи, носами, з циганським кучерявим
волоссям, а чорнi ж то чорнi, як у сажу вимазанi! (Панас Мирний);
…[Мотря Р.С.] усмiхаючись своïм, нiби позиченим, усмiхом,
вийшла на ганок (Б.Лепкий).
Висновки
В сучаснiй лiнгвiстицi простежуємо спiрнi моменти, рiзнi точки
зору щодо розмежування порiвняльних зворотiв i неповних пiдрядних
порiвняльних речень. Це стосується, зокрема, конструкцiй iз
порiвняннями, вираженими iменниками та субстантивованими прикметниками,
займенниками, числiвниками i дiєприкметниками у називному
вiдмiнку.
Порiвняльний зворот — це сполучення слiв, яким через порiвняння,
здебiльшого образно, характеризується певна дiя, стан будь-кого чи
будь-чого.
Порiвняльний зворот у структурi простого речення може виступати
означенням (узгодженим i неузгодженим) у прикметниковiй чи
приiменниковiй формi.
До неповних пiдрядних порiвняльних речень зараховуємо порiвняльнi
вирази форми називного вiдмiнка iменникiв, займенникiв чи iнших
субстантивованих слiв, що залежать вiд потенцiального, iмплiцитного спiввiдносно-
вказiвного слова, у яких вiдсутнiй присудок при реконструкцiï цих
виразiв у повну структуру становив би собою повторення реального
присудка головного речення, а не штучний, домислюваний, уявний присудок.
Що ж до порiвняльних конструкцiй, в яких не наявний жоден iз головних
членiв речення, ми вважаємо за доцiльне трактувати такi
порiвняльнi конструкцiï як пiдряднi неповнi порiвняльнi речення,
якщо вони становлять структурну синтаксичну одиницю з обставин, додаткiв
чи обставин i додаткiв, особливо ж якщо такi порiвняльнi структури
залежать вiд спiввiдносно-вказiвних слiв так, так само або такий (-а,
-е, -i)
Завдання
Тест

1. Рiзновид члена речення: присудка, обставини способу дiï, означення, прикладки це:

а) синтаксичний порiвняльний зворот;
б) мовленнєвий порiвняльний зворот;
в) морфологiчний порiвняльний зворот.

1. Узгоджене означення це конструкцiï, якi виражаються:

а) прикметниками, порядковi числiвники, займенниками прикметниковоï форми дiєприслiвниками;
б) прикметниками, дiєприкметниками, порядковi числiвники,
займенниками прикметниковоï форми;
в) тiльки прикметниками.

1. Речення типу пан походжає, як чорногуз (М.Коцюбинський) вiдносимо до:

а) просте речення з ускладненням;
б) пiдряднi неповнi порiвняльнi речення;
в) пiдрядне повне порiвняльне речення.

1. Сполучниковi порiвняння-означення можуть бути:

а) узгодженi та неузгодженi;
б) повнi та неповнi;
в) поширенi та непоширенi.

1. Дослiдженнями порiвняльних зворотiв займалися такi вченi (вибрати правильний рядок):

а) I.К. Кучеренка, Л.В. Голоюх, К.Г. Городенська, Н. П. Шаповаловоï, С.М. Рошко;
б) I.Р. Вихованець, Л.В. Голоюх, М.С. Заоборноï, С.М. Рошко,
В.Ф.Сич;
в) I.К. Кучеренка, Л.В. Голоюх, М.С. Заоборноï, Н. П.
Шаповаловоï, С.М. Рошко.
Практичне завдання
Доповнiть речення, за зразком, порiвняльним зворотом вираженим
узгодженим означенням при Н.В. iменника.
Солодко спить кошенятко. Солодко спить кошенятко, неначе маленьке
янголятко.
Вона раз у раз заюшувалася червоними блискавицями, а трохи перегодом над
стернями прокочувався грiм (Гр. Тютюнник).
Магiчна сила лiсу силувала ïх клубитися над його понурим верхом, а,
мiж тим, ïх тягло в далечiнь (О.Кобилянська).
Вiдповiдi
Тест

1. а
2. б
3. б
4. в
5. в

• Практичне завдання

Вона раз у раз заюшувалася червоними блискавицями, а трохи перегодом над
стернями прокочувався грiм, нiби очiкуваний гiсть.

Магiчна сила лiсу, нiби чарiвна мавка, силувала ïх
клубитися над його понурим верхом, а, мiж тим, ïх тягло в
далечiнь.
Список використаноï лiтератури

1. Дудик П. Прикметниковi вiдокремлення в украïнськiй мовi. http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Nzvdpu_filol/2009_11/zbirnuk%2011%20%202009/prukmetnukovi%20vidokremlennya.pdf
2. Прокопчук Л. Порiвняльнi звороти в системi компонентiв формально- синтаксичноï структури простого речення. http://www.info-library.com.ua/books-text-10682.html
3. Загнiтко А.П. Украïнський синтаксис: навчально-практичний комплекс: [в 2 ч.]. / А.П. Загнiтко, М.О. Вiнтонiв, Л.В. Сегiн . Донецьк-Словянськ: ДонНУ, 2011. 652 с.
4. Загнiтко А.П. Теоретична граматика сучасноï украïнськоï мови. Морфологiя. Синтаксис. Донецьк: ТОВ ВКФ БАО, 2011. 992 с.
5. Украïнський правопис / Iн-т мовознавства iм. О.О. Потебнi НАН Украïни, Iн-т укр. мови НАН Украïни. К.: Наук. думка, 2008. -С. 162-170.
6. http://ukrainskamova.narod.ru/Links/Syntaks/209.HTM
7. http://lection.com.ua/ukrainian/ukrmovasr/koma-u-prostomu-rechenni-ukrayinska-mova-vpravi-i-zavdannya-dlya-samostiynoyi-roboti-studentiv
8. http://uadocs.exdat.com/docs/index-13503.html?page=74
9. Рошко С.М. Формально-граматична та функцiонально-семантична структура порiвняльних синтаксем i пiдрядних речень у сучаснiй украïнськiй мовi. http://disser.com.ua/contents/6538.html