ЛУПIЙ Олесь Васильович

- поет, прозаïк, драматург. Народився 28 березня 1938 року в с. Нова Кам
Їянка Жовкiвського р-ну на Львiвщинi. Пiсля закiнчення фiлологiчного факультету Киïвського державного унiверситету (1961) працював у редакцiях газет ЇМолодь Украïни
- та ЇЛiтературна Украïна
Ї, редагував альманах ЇПоезiя
Ї. Iз 1991 р. - вiдповiдальний секретар Спiлки письменникiв Украïни, заступник голови СПУ.
У 1994 р. за роман ЇПадiння давньоï столицi
- та повiсть ЇГетьманська булава
- удостоєний Нацiональноï премiï Украïни iменi Т.Шевченка. заслужений дiяч мистецтв Украïни (1998 р.)
Перша збiрка вiршiв ЇВiник юностi
- вийшла в 1957 р., потiм - ще сiмнадцять, серед яких найвiдомiшi: ЇМайовiсть
Ї, ЇПеревал
Ї, ЇДовголiття бджоли
Ї, ЇКольорами предкiв
Ї, ЇЗелене весiлля
Ї, ЇЗолотi еклоги
Ї, а також ЇМилява
Ї, ЇГрань
Ї, ЇНiкому тебе не вiддам
Ї, ЇЧоловiки не вiдчувають болю
Ї, ЇЛицарi помсти
Ї.
За сценарiями О.Лупiя поставленi художнi фiльми ЇБагрянi береги
Ї, ЇМалуша
Ї, ЇДанило - князь Галицький
Ї.