Григорiй Сковорода
(1722 - 1794)3 грудня 1722 року - народження Григорiя Саввича Сковороди в селi Чорнухи Лубянськоï округи Киïвського намiсництва.
1738 р. Ївступає до Києво-Могилянськоï Академiï.
1742 р. - Григорiй Сковорода прийнятий пiвчим до придворноï капели.
1744 р. - з валкою Єлiзавєти Петрiвни повертається до Києва й продовжує навчання в Академiï.
1750 р. - подорож до Венгрiï i далi по краïнах Захiдноï Європи.
1753 р. - повернення iз-за кордону.
1 липня 1753 року написаний перший датований вiрш Сковороди, присвячений вступовi на єпископську кафедру в мiстi Переяславi Iоанна Козловича.
1753 - 1754 - час написання трактату "Рассуждение о поэзии и руководство к искусству оной".
1754 р. - усунення Сковороди з посади вчителя пiïтики в Переяславськiй семiнарiï. Григорiй наймається домашнiм вчителем до маєтку Каврай помiщика Степана Томари.
1755 р. - подорож до Москви i перебування в Троïце-Сергiïвiй лаврi.
1755 - 1758 - Сковорода знову живе в селi Каврай в Степана Томари.
1759 р. - Григорiя Сковороду запрошено на посаду вчителя поезiï до Харкiвського колегiуму.
Влiтку 1760 року пiсля сварки з архiмандритом Гервасiєм Сковорода йде з колегiуму.
1760 - 1761 - перебування в селi Стариця.
Влiтку 1761 року - повернення до Харкiвського колегiуму.
1761 - 1764 - Сковорода - вчитель синтаксису та грецькоï мови в колегiумi.
1764 р. - подорож до Києва.
1766 р. - складено лекцiю "Начальная дверь ко христианскому добронравию". Цього ж року Сковорода усамiтнюється в гужвiнському лiсi на околицях Харкова i створює свiй перший фiлософський дiалог "Наркисс".
1767 р. - написано дiалог "Асхань".
1768 - 1769 - Сковорода викладає катехiзис в додаткових класах при Харкiвському колегiумi.
1769 р. - початок странницького перiоду в життi Григорiя Сковороди.
1770 р. - останнi вiдвiдини Києва. Сковорода три мiсяцi живе в Китаєвiй пустинi, звiдки перебирається до ахтирського Троïцького монастиря.
1772 р. - написаний "Разглагол о древнем мире", одразу пiсля нього - "Разговор пяти путников о истинном щастии в жизни".
1774 р. - з початку цього року Сковорода живе в селi Бабаï на околицi Харкова. Тут вiн закiнчує "Басни Харьковския" i дописує дiалог "Кольцо".
1775 р. - Григорiй Саввич присвячує В. С. Тевяшову свою нову роботу - дiалог "Алфавит, или букварь мира".
1776 р. - написано трактат "Икона Алкивиадская".1781 р. - подорож до Таганрогу.
1783 р. - в Бабаях Сковорода закiнчує роботу над дiалогом "Брань архистратига Михаила со сатаною".
1783 - 1785 - в цей перiод написанi три працi: "Беседа 1, нареченная observatorium"; "Беседа 2, нареченная obserwamorium specula"; дiалог "Пря бесу с Варсавою".
1785 - 1790 - Сковорода живе переважно в селах Гусинка, Маначиновка та Великий Бурлук.
1787 р. - вiн присвячує Федору Диському дiалог "Убогий жайворонок", цього ж року пише свiй другий педагогiчний дiалог "Благодарный Еродий".
1790 р. - дарує Я. М. Донцю-Захаржевському "Книжечку Плутархову о спокойствии души". Цього ж року переïжджає жити до села Iванiвка.
1791 р. - присвячує Михайлу Коваленському свiй останнiй фiлософський дiалог "Потоп Змиин", що був написаний наприкiнцi вiсiмдесятих рокiв.
1792 р. - весь цей рiк Григорiй Саввич знову живе у Гусинцi.
1794 р. - навеснi цього року в Iвановцi художник Лук
Їянов пише портрет Г. С. Сковороди;
- влiтку Сковорода вiдвiдує Коваленського в його орловському маєтку - селi Хотетовi.
29 жовтня 1794 року Г. С. Сковорода помер в селi Iванiвка, заповiвши написати на своєму надгробку: "Мир ловил меня, но не поймал".
