У око окунь, як плавуча клуня
Емма АндiЄВська ()
У око окунь, як плавуча клуня,
Торкається, i свiт на скалки: сутiнь,
Лиш мокрого вогню семипудовi сита
Iдуть по обрiю, хоч ïх на бiсер клонить.
Розсипатись i заятрить над кленом,
Що плеканий парує у висоти
Молозивом i бульками розсади.
Росу в росину забивають клином,
I нитокою живою крильця бабок
Виносить хвилями iз грядок бобу,
Що вивiсив стручки — жаровнi соку,
Бо лiйки скрiзь, листки — з кришталю саклi,
Й лежать у ватянках вiд тьми помору
Водоймища, i хащi, i примари.
