ВРАНIШНЯ СВIТЛОТА

Категории

1.   1 Василь Барка

Оригинал

На звiтрений пiсок, на стежку пташу,
до сивих смуткiв: де покрилять! —
де й камiнь, жду тебе; не перестануть
вiдсвiчення в прозорих рiллях.
На берег бiгши, вал одягся в дощик,
а блиск — як жито колоситься.
Край неба коло рук твоïх хороших,
мов скойка, в розсвiти розкрита.
Та —в вiчностi туман блакитний тоне,
та —в нiжки чайцi чудо плеще.
Де ти прийшла, сiяння ллють коштовне
сто скринь: i вiд ромашки легше.
Та зближуються пламеннi пiр'ïнки
вiд них,— сувора вiє радiсть:
i сутiнок розлуки перемiнить
мiй цвiте! до човна збиратись.