СОНЕЧКО Й ХМАРИНКА

Категории

1.   1 Валентин Бичко

Оригинал

Були собi у матiнки
Двi дочки — двi сестрички.
В обох носи кирпатенькi,
В обох рожевi щiчки.
Завжди в усiм однаковi
Були обидвi дочки.
В обох спiднички маковi,
Вишиванi сорочки.
У кожноï у донечки
Однаковi й хустинки —
I в першоï — у Тонечки,
I в другоï — Маринки.
Жили вони у матiнки,
Все бавились, гуляли,
Лягали разом спатоньки
I разом уставали.
Чистенько умивалися,
Вичищували зубки,
У тазику купалися —
Ой, купки та ще й хлюпки!
Була нiтрошки Тонечка
Не бiльша вiд Маринки.
Обидвi до вiконечка
Пiдходили навшпиньки.
Обом у двi долонечки
Давали всi гостинцi,
I що було для Тонечки,
Те саме i Маринцi.
Подружки пiд вiконечком
Сестриць гукають дзвiнко...
Та от котра з них Тонечка?
Котра iз них Маринка?
Однаковi двi донечки,
Та є одна вiдмiнка:
Всмiхається все Тонечка,
Все хмуриться Маринка.
От в руки вiзьмуть вiнички
I ну мести по хатi!
Танцюють у промiннячку
Смiтинки волохатi.
Регоче Тоня-дiвонька,
Пiймать смiтинку хоче.
Маринка хмурить брiвоньки
Та вiями мигоче.
У дощ iти на вулицю
Ïх не пускає мама.
Та Тоня й тут не журиться,
Всмiхається так само.
Гукає Тоня: — Здорово!
Цукерки нам купили!
Маринка хилить голову
I кривиться щосили.
Сьогоднi дрiбно нiжками
I перша й друга дочка
Зеленими дорiжками
Пiшли до дитсадочка.
Смiялась радо Тонечка
(Метлялась в неï кiска),
Ще й плескала в долонечки,
Стрибала, наче кiзка.
Маринка, нiби злякана,
В куточку тихо гнулась.
Хоч, правда, i не плакала,
Але й не посмiхнулась.
Тепер ïх звуть — не Тонечка
I — нi ж бо! — не Маринка,
Веселу доню — Сонечко,
Похмурливу — Хмаринка.