СМЕРТЬ КНЯЗЯ ОЛЕГА
Категории
Оригинал
I жив Олег в мирi з усiма землями, княжачи в Києвi. I прийшла осiнь, i згадав Олег коня свого, якого тримав здавна у стайнi, вирiшивши нiколи не сiдати на нього. Питав-бо колись волхвiв i вiщунiв:Од чого менi доведеться померти?I сказав йому один вiщун:
Княже! Кiнь, якого ти любиш i ïздиш на ньому, — вiд нього тобi й померти!Олег же, взявши це собi до тями, каже:
Нiколи не сяду на нього i бiльше не гляну.
I звелiв годувати його, i не приводити його до себе. I перебув декiлька рокiв, не бачивши його, аж поки й на греки не пiшов.
А повернувшись до Києва i проживши чотири роки, на п'яте лiто вiн спом'янув коня, що вiд нього, як вiщували волхви, мав померти. I покликавши старшого над конюхами, запитав:
Де мiй кiнь, якого я поставив був годувати i берегти його?А той каже:
Помер. Олег же посмiявся i докорив вiщуновi, кажучи:
Невiрно ото говорять волхви, i все те неправда є: кiнь помер, а я живий. I наказав вiн осiдлати коня:
Хайно погляну на костi його. I прибув вiн на мiсце, де лежали його костi голi i череп голий, спiшився i, посмiявшись, сказав:
Чи не вiд цього черепа смерть менi приймати?I ступив вiн ногою на череп, i, з'явившись iз черепа, змiя вкусила його в ногу. I з того вiн розхворiвся i помер. I плакали по ньому всi люди плачем великим, i понесли, i поховали його на горi, яка зветься Щекавицею. Є ж i досi могила його, зветься могилою Олеговою. А було всього його княжiння тридцять три роки.
