БАЛАДА ПРО САР'ЯНIВ ТА ВАН-ГОГIВ
Категории
Оригинал
Хата у серцi свiтитися мусить,Погiдною бути при всякiй погодi.
Стоять Парфенони солом'яно-русi,
Синькою вмитi, джерельноводi.
Мами моï чистi в мелодiях кропу,
В мелодiях гички зеленоросоï,
Призьба тече у вогненну шопу
З-пiд вашого пензля з сипучого проса.
В проваллях чекає розсипчаста глина
Рук ваших чорних, звiтрiлих, гречаних.
I млiє палiтра на згорблених спинах,
Розведена потом в мiшках десятчаних.
Пооранi вiком смаглявi лиця:
Горпини i Теклi, Тетяни i Ганни -
Сар'яни в хустках,
Ван-Гоги в спiдницях,
Кричевськi з порепаними ногами.
Снiпки золотистi загачують греблю,
Бо хата блакитна текла б в небеса...
Мамо! Я вашi думи тереблю,
I крапка в баладi моïй — сльоза.
