ГАДЮКА I ЯГНЯ

Категории

1.   1 Леонiд Глiбов

Оригинал

Пiд дубом у гаю жила Гадюка,
Непросипуща злюка:
Усе було сичить-сичить.
Щоб кого-небудь укусить.
Мале Ягнятко там гуляло;
Скiк-верть, сюди-туди —
Та якось пiд той дуб i доскакало,
Не сподiваючись бiди...
Гадюка кинулась та й укусила, —
От так, як бач,
Безвинного занапастила.
Ягнятко в плач,
А потiм на травицю впало:
— Ох, за що ж, за що? — простогнало..
А бiсова Гадюка знов сичить:
— Щоб тут гулять не смiло!
Ти, може, затоптать мене хотiло,
Вас треба вчить! —
Ягнятко бiльше не озвалось...
На свiтi нажилось, награлось...
Затихло... спить...
Колись i мiж людьми чимало
Таких ягнят попропадало.
Тепер гадюкам час сказать:
Минулися вже тiï роки,
Що розпирали боки,—
Дай, Боже, правдi не вмирать!
1864-1872