Японiя

Категории

1.   1 Юрiй Клен

Оригинал

1
Наметами квiтучими ряснiє
Твоïх вишень весняна заметiль.
I, мов дитя, на бiлих грудях хвиль
Тебе гойдають чорнi буревiï.
Але вже око змружене крiзь вiï
Зорить за обрiєм нехибну цiль,
I десь у дальнiм лонi iнших пiль
Твоя весна, мов тихий колос, зрiс.
Ти до кiнця плекаєш любий сон
В борнi нездоланого самурая,
Що всi думки твоï бере в полон.
О воле, що нема ïй перепон,
Що суходiл i море перекрає!
Чи чуєш ти, як темна буря грає?
2
Тебе, мов бранку, обступили гори
I полум'ям пашать тобi в лице.
Ти розсуваєш замкнене кiльце
У зачарованi, нiмi простори,
I слухаєш, як важко дише море,
I в цвiтi бачиш кожне деревце.
Тут — наче серце спiймано в сiльце,
А там навколо — всесвiт неозорий.
I в лiтнi ночi, темнi й запашнi.
Ти чуєш, чуєш в явi i ввi снi
Крiзь тишу, що простiр заколисала,
Далекий поклик зваби i жаги:
То тужно плеще в прикрi береги
Прибiй ще не приступного Байкалу.
VI. 34.