НА ТРУНУ ОЛЬЖИЧЕВI
Оксана Лятуринська ()
Був стрункий, неначе ясень,
гарний, мов царенко.
Де наш красень, де наш красень? —
Вмер, вмер молоденький!
Ой не вмер вiн, ой не вмер вiн
смертiю своєю,
не зеленим вкритий дерном
дбайливо рiднею!
I китайка жалобова
очi не прикрила.
Може, галич десь у ровi
синi очi пила.
Очi пила, тiло рвала
пазуром хижацьким
на поталу, на поталу...
Як натрапити зненацька,
де знайти би мiсце скону,
в кого б запитатись?
Щоб троянду там червону
посадила мати;
щоб юнацтво Украïни
присягало свято
на прапори жовто-синi
за свiй край вмирати.
