ВIДПОВIДАЛЬНIСТЬ ЗА ВБИВСТВА, ТРАВМИ ТА ПОГРОЗИ

Особиста безпека в кримiнальних законах Ярослава оцiнювалася дуже
високо. Тому в однiй з перших статей закону так i йдеться: Хто
вб'є людину, тому родичi вбитого мстяться за смерть смертю. У тому
випадку, якщо в убитого не виявиться месникiв, то з убивцi стягують до
скарбницi грошi в таких розмiрах: за голову боярина князiвського або
громадянина iменитого, або наближеного до князiвського двору 80 гривен,
тобто подвiйну виру; за князiвського отрока, повора, конюха, купця та
iн., тобто за будь-яку вiльну людину (варязького племенi) або слов'янина
40 гривен, тобто одну виру; а за вбивство дружини 20 гривен, тобто
пiввири; за вбивство сiльського старости, ремiсника i за годувальницю 12
гривен; за простого холопа боярського i людського 5 гривен i, нарештi,
за раба 6 гривен, i понад те до скарбницi 12 гривен данини або пенi. При
цьому слiд зауважити, що 1 гривна тодi цiнилася дуже високо: так, за 1
гривну можна було купити 20 баранiв або одного робочого вола.
У кримiнальних законах Ярослава враховувалися й умови, за яких було
скоєно вбивство або замах на нього, iз завданням погроз або травм.
Так, наприклад, за вбивство людини у спорi або в п'яному виглядi, якщо
при цьому вбивцi вдалося сховатися, то округа (гiлка), де скоєно
вбивство, сплачує за нього штраф дику виру, але в рiзнi термiни i
за кiлька рокiв. У тому разi, якщо вбивця не сховається, то
стягується з округи або волостi половина вири 20 гривен, а решта з
самого вбивцi. Якщо ж вбивство сталося без будь-якоï сварки, то
волость не платить за вбивцю, але видає його на потiк або в руки
государя з дружиною, з дiтьми i з маєтком.
Це останнє положення кримiнального закону для нашого часу
виглядає дуже жорстоко й несправедливо, однак то-
дi вважалося, що дружина й дiти вiдповiдальнi за провину чоловiка й
батька, оскiльки були його власнiстю.
За будь-якi дiï, пов'язанi з насильством, закони Ярослава
передбачали рiзну пеню у гривнах. Наприклад, за будь-який удар
неоголеним мечем або його рукояткою, палицею, чашею або долонею штраф у
12 гривен; палицею або жердиною 3 гривни; за будь-яку легку рану або
поштовх 3 гривни до скарбницi й 1 гривну пораненому на лiкування.
Суворiшi штрафи передбачалися за пошкодження носа, руки, ока, ноги, коли
винуватець сплачував 20 гривен до скарбницi, а самому калiченому 10
гривен. Навiть за погрозу мечем пеня в 1 гривну.
Особливо захищали закони Ярослава людей багатих, заможних. Так,
наприклад, той, хто самовiльно покарає iменитого громадянина
(огнищанина) або землероба (смерда), мусить сплатити пеню до скарбницi у
12 гривен за першого i 3 гривни за другого, а кожному битому по 1
гривни. У тому разi, якщо холоп або раб ударить вiльну людину i
сховається, а хазяïн не видасть його, то стягували 12 гривен
iз хазяïна. Рабу, який образив свого хазяïна, можна було
навiть вкоротити вiку за цю образу, так свiдчив закон.