ДIВА-ОБИДА
Категории
Оригинал
Лежиш, розпусто, на розпуттi,
Не знати — мертва чи жива.
Де ж тi байки про пута кутi
Та iншi жалiснi слова?
Хто гвалтував тебе? Безсила,
Безвладна, п'яна i нiма
Неплодну плоть, убоге тiло
Давала кожному сама.
Мiзерiя чужих iсторiй
Та сльози п'яних кобзарiв -
Всiєю тучнiстю просторiв
Повiя ханiв i царiв.
Пiд соннi пестощi султана
Впивала царгородський чар,
Це ж ти — попiвна Роксоляна,
Байстрюча матiр яничар !
Чаплiнському — ясир кохання -
Це ти, безславна i лиха,
В Богдановiй ятрилась ранi
Вогнем образи i грiха.
Стрибати в гречку — тiльки й щастя,
Щоб в корчах зради завмирать -
Це ти, пусте, неплодне трясця,
Ти, Прiська гетьмана Петра.
Звiдцiль черкаська твоя шатость
I рабська кров твоя звiдцiль,
I дiти, мов дурнi курчата,
I слiз — пiснi, й бандури — бiль,
I та розслабленiсть ледача
I серця, й розуму, i рук, -
Безсила насолода плачу
Безсоромно-плебейських мук...
Невже ж калюжою Росiï
Завмре твоя широчина?
...А над степами вiтер вiє!
А в небi гуркотить весна!
А степ, гарматами пооран,
Тремтить вiд кровi i кiсток,
Та про боï вiщує ворон,
Червлен тримаючи шматок.
Повстань, як древлє! Панцир з мiдi
Замiнить лати й ганчiрки, -
I знов дiвоча стать Обиди
Звитяжно гляне у вiки.!..
