Лист
ЄВген Маланюк ()
Так. Без Тебе повiльна, нестямна загибель,
Батькiвщино моя, Батькiвщина нiма!
Навiть гiркiсть в черствому щоденному хлiбi
Мстить, нагадуючи, що Тебе нема.
А пустi, нескiнченнi, бездоннi ночi,
А ворожi, навiки вже страченi днi,
Коли марно палаєш, а ворог регоче,
А доба ось гримить у залiзi й вогнi.
I от знову дощi. Не дихнеш, не промовиш
Крiзь завiсу просторiв у скудний мiй день
Анi леготом пiль, анi квiтом любови,
Анi шумом топiль, анi вiтром пiсень.
Та у муках ночей, пiд нещадними днями,
За безкрилим триванням цих згублених лiт
Виростає ось мудрiсть, важка, наче камiнь,—
Одинокий безрадiсний плiд.
