НАРОДНИЙ ЕПОС Маруся Богуславка

Категории

1.   1 Усна Народна Творчiсть

Оригинал

Украïнська народна пiсня
Гей, що на Чорному морi,
Та на тому бiлому каменi,
Там стояла темниця камяная.
Гей, там стояла темниця кам'яная,
А в тiй темницi пробувало
Сiмсот бiдних козакiв,
А в неволi пробували
Та божого свiту
I сонця праведного не забачали.
Гей, то дiвка-бранкам
Маруся, попiвна Богуславка,
А все добре дбає,
До кам'яноï темницi прибуває,
Гей, до козакiв словами промовляє:
Козаки, ви, бiднi невольники!
Чи ви знаєте,
Що в нашiй землi
Та й день затепера?
Гей, то козаки, бiднi невольники,
А все зачували,
Та й до дiвки-бранки,
Марусi, попiвни, Богуславки,
Словами промовляли,
Сльозами проливали,
Дiвку-бранку, Марусю, попiвну,
Богуславку називали:
Гей, ти, дiвко-бранко,
Марусю, попiвно Богуславко,
А все добре дбаєш,
Хотя й ми тебе дiвкою-бранкою називаєм,
По чому ми знаєм,
Що в нашiй землi християнськiй
Ой день затепера?
Гей, козаки, ви, бiднi невольники!
Ще й у нашiй землi та тепера
Великодна субота,
А завтра дасть бог святий день,
Сороковий день, ой великдень.
Гей, то козаки тея зачували,
До дiвки-бранки,
Марусi, попiвни Богуславки,
Словами промовляли,
Сльозами проливали,
Гей, та дiвку-бранку,
Марусю, попiвну Богуславку,
Кляли проклинали:
Бодай ти, дiвко-бранко,
Марусю, попiвно Богуславко,
Щастя-долi не мала,
Як ти нам святий великдень iсказала!
Як ми вже в неволi пробували,
А ще в темнiй темницi проживали,
Аж за тридцять три годи
Свiта божого не забачали...
То дiвка-бранка,
Маруся, попiвна Богуславка,
А ще добре дбала,
Козакам сказала:
Ей, козаки, ви, бiднi невольники!
Не лайте мене,
Не заклинайте мене!
Гей, як дiждемо святого великодня,
То буде наш пан турецький
До мечетi од'ïжджати,
То буде менi, дiвцi-бранцi,
Марусi, попiвнi Богуславцi,
Ключi на руки вiддавати, ?
Буду на руки приймати,
До кам'яноï темницi прибувати.
Ой то буду до кам'яноï темницi
Прибувати, отвирати,
Вас, бiдних невiльникiв,
А з кам'яноï темницi випускати.
Гей, ви, козаки, ви, бiднi невольники!
А ще добре дбайте,
В города христiянськiï утiкайте,
Тiльки города Богуслава не минайте!
До батька до мого й матерi прибувайте
I батьку моєму та матерi
То знать давайте:
Нехай буде батько i мати
Та ще добре дбати,
Та статкiв-маєткiв не збувають,
Великих скарбiв не збирають,
Моєï голови
А з тяжкоï неволi не визволяють,
Бо вже я потурчилась,
Побусурманилась
Для розкошi турецькоï,
Для лакомства нещасного.
То визволь нас, господи,
Iз тяжкоï неволi,
Гей, на тихi води,
На яснi зорi,
На край веселий,
Между мир хрещений!
Даруй, боже, милостi вашiй,
I всiм вiйськам запорозьким,
I всiм слухающим головам,
I всьому товариству i кревному, i сердечному
Пошли, боже, на многая лiта
I до конца вiка!