ОЙ ЧИЄ Ж ТО ЖИТО, ЧИÏ Ж ТО ПОКОСИ
Народнi Балади ()
Ой чиє ж то жито, чиï ж то покоси,
Чия то дiвчина розпустила коси?
Коси розпустила, гулять не ходила,
Молодого хлопця навiк полюбила.
Проводжала мати сина у солдати,
Молоду невiстку в поле жито жати.
Жала вона, жала, жала — не дожала
I до сходу сонця тополею стала...
Прийшов син до хати: — Здрастуй, рiдна мати!
Де ж моя дружина, що не йде стрiчати?
Не питайся, сину, про свою дружину.
Бери топiр в руки — рубай тополину. —
Як ударив вперше — вона й похилилась,
Як ударив вдруге — вона й попросилась:
Не рубай, коханий, бо я — твоя мила,
На моєму листi спить твоя дитина.—
Ой чиє ж то жито, чиï ж то покоси?
Не спiшiть, дiвчата, розпускати коси.
