БДЖIЛКА I ЗОЗУЛЯ
Категории
Оригинал
Бджiлко! — крикнула зозуля, —.
Сядь, спочинь зо мною.
Любо, мило спочивати
В холодку весною!
Будем звiдси ми дивитись,
Як земля радiє,
Як горить i сяє сонце,
Як садок бiлiє.
Будем слухати з тобою,
Як степи спiвають,
Як шумлять широкi рiки,
Як вiтри гуляють
Ой зозуленько ледача, —.
Бджiлка одказала. —
Чи не грiх тобi казати,
Щоб i я гуляла?!
Подивися: все працює
На широкiм свiтi,
I у лiсi, i у полi,
I в яснiй блакитi.
Ось несе горобчик гусiнь
Дiток годувати,
Ось комашка травку тягне
Хатку будувати.
Там кує ковалик-дятел,
Нiрку жук копає,
В небi вiтер хмару гонить,
Де дощу немає.
Чи не соромно ж, зозуле,
Цiлий день гуляти?
Чи не краще й веселiше
Жити-працювати?!
Прощавай: немає часу!
Треба мед збирати,
Треба кожну квiтку в полi
Бджiлцi облiтати.
Як зима страшна настане,
Полетиш ти в вирiй,
Я ж останусь зимувати
На Вкраïнi милiй.
Буду ж дбати я весною,
Щоб було що ïсти,
Як снiги та хмари вкриють
Сонце променисте
Заспiвала бджiлка пiсню,
В сизiм полi зникла.
А зозуля засмутилась,
Бо робить не звикла.
