Вояче-брате! Рiдний мiй
Олександр Олесь ()
Вояче-брате! Рiдний мiй,
Сховай свiй меч пiд головою..
. Загоïш рани, пiдеш в бiй,
Поб'ємся з смертiю самою
.
На смерть порубаний в боях,
В руцi з своєю хоругвою,
Так говорив старий вояк,
Стогнав i тихо сходив кров'ю.
Але не слухав молодий,—
Вiн зцiпив зуби, стиснув рану,
Вiн сiв на огиря блiдий
I зник пiд крилами туману.
Припав до гриви i застиг.
Вже серце битись перестало.
А кiнь все далi й далi бiг
Туди, де все в огнi палало.
Кiнь чорним вихором летiв,
Зубами гриз, топтав ногами,
А на конi юнак сидiв
I обiймав його руками.
