Вибiр
Категории
Оригинал
Над штормом, над шабельним зблиском,Над леготом теплим в житах
Гойдається вiчна колиска
Маятником Життя;
Життю — нi кiнця нi начала.
I вiчно по колу землi:
Комусь — лебедi вiд'ячали,
Комусь — ще сурмлять журавлi.
Один передбачливо очi
Прикрив ще ва крок вiд межi,
Ввiйшовши клiтиною ночi
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А iнший — на кроки не мiряв:
Летiв, i гримiв, i... згорiв,
I люди вiдкрили в сузiр'ях
Зiницю новоï зорi.
Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
I вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обiв'є,—
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистiм i чеснiм бою
На чорному мармурi ночi
Зорю записати свою!
