Голгофа
Дмитро Павличко ()
Це страшно, як людину розпинають,
Не йнявши вiри ïй, що Бог вона;
Плювками прибивають до хреста
Невинну душу, генiєм пойняту.
А ще страшнiше, як знiмають ката
З охрестя справедливоï ганьби,
Навколiшки стоять довкруг мерця
I ждуть в мольбах, що вiн от-от воскресне..
Одна голгофа споконвiк була:
Розбiйник i творець висiли поруч,
I в темрявi не розрiзняли ïх.
Та ми повиннi бачити при свiтлi,
Де вбитий Бог, а де всесвiтнiй хам,
Що перед смертю розпинав народи.
