ПОЕТИЧНЕ МИСТЕЦТВО
Максим Рильський ()
Лише дiйшовши схилу вiку,
Поезiю я зрозумiв.
Як простоту таку велику,
Таке єднання точних слiв,
Коли нi марнiй позолотi,
Нi всяким викрутам тонким
Немає мiсця, як пiдлотi
У серцi чистiм i палкiм.
Коли епiтет б'є стрiлою
У саму щонайглибшу суть,
Коли дорогою прямою
Тебе метафори ведуть
Коли зринає порiвняння,
Як з моря синього дельфiн
Адже не знає вiн питання,
Чом саме тут зринає вiн!
Слова повиннi буть покiрнi
Чуттям i помислам твоïм,
I рими мусять бути вiрнi,
Як друзi в подвигу святiм.
Свiй парус ладячи крилатий,
Пливти без компаса не смiй!..
Свiт по-новому вiдкривати,
Поете, обов'язок твiй!
