ТУГА ЗА МОЛОДIСТЮ

Категории

Максим Рильський ()

Оригинал

Не жизни жаль с томительным дыханьем, Что жизнь и смерть?! А жаль того огня. Что просиял над целым мирозданьем, И в ночь идет, и плачет уходя. А. Фет Яким би був я йолопом жахливим, Коли б почав завидувати юним, Рум'янощоким та блискучооким, Коли б запав у жалюгiдну заздрiсть До сильних, до здорових, до струнких, До молодих, якi не без пiдстави Себе вважають владарями свiту, До змiни, що прийшла тобi й менi, Не названий, далекий, добрий друже! Нi, нi! Була б стареча та бредня! Та жаль свiтанкiв тих, якi лиш раз палали. Тих неповторних гроз, що в вiчнiсть одблищали, I перших трепетiв у серцi й на устах, I першоï весни, що зникла, нiби птах Порою ранньою у сивому туманi. Жаль благодатних слiз по дорогiй оманi, Нiмоï гiркоти, що молодечий вiк Немов березовий оволожняла сiк, Що з бiлоï кори на землю краплi ронить.. . Жаль тих передчуттiв, що никнуть i холонуть Од вiтру першого, який торкнеться ïх... Жаль просвiтiв мiж хмар, блакитних i легких, I льоту ластiвки, що над землею мчиться, Грозу вiщуючи, як синя блискавиця, I гаю млистого, що нiби обважнiв Од щастя, од роси, од туги й солов'ïв, Жаль темних поглядiв, жаль бiлих рук дiвочих, Жаль сну ранкового по тих безсонних ночах, Що теж були, як сон, як свiтла й тiней гра... Жаль лиха першого i першого добра, Жаль дружби на весь вiк, що гасла за хвилину, Хвилинних усмiхiв, що пронесу до згину, I снiгу, й снiгурiв, i злетiв, i проваль... Жаль свiту цiлого — землi i неба жаль!