ARS РОЕТIСА
Богдан Рубчак ()
Бути нiмим, безпристрасним,
як завжди зачиненi дверi.
Бути забутим, як стара статуя в маленькiм мiстi.
Знати кохання каменя лиш,
непрозоре каменя серце,
i в чорно-бiлих свiтлотiнях бачити свiт.
Забагато зеленого, забагато кармiнно-рожевого.
Синьодугастi тiнi безпощадно тебе обняли.
Забагато нюансiв: кохання, бажання,
страждання,—
закрили життя вони мрякою сумiв та втiх.
Шукати лиш суть, лиш обрiй буття шукати —
суть буття.
Вiдчувати простiр: лiт чорних птахiв далеко,
вiдчувати час: чiткi рисунки в чорних печерах,
i абсолютним вiтром розумiти свiй день, поете.
