Пiсня для Мар'яни
Богдан Рубчак ()
Ця любов, наче овочi цiннi.
Дозрiлi, пiзнi.
Н аче нiч, що вiбрує в осiннiй,
в останнiй пiснi.
Цю любов я iз вересня винiс
за вдачу птичу.
I за очi, що шепотом синiм
початок кличуть.
За волосся, що ллється на перса,
мов зливи сiття,
за долонi, що в мiсячних плесах
про святiсть свiтять.
В цiй любовi живу, наче в садi
старiм, iмлистiм,
i збираю розсрiблену радiсть
в тiнистiм листi.
Заблукався в коханiм обличчi,
як в дивнiм краю:
в краєвидi його таємничiм
себе шукаю.
