ПРОМЕНИСТА ЗРАДА
Богдан Рубчак ()
Треба бiльшоï самоти,
нiж та, що в чотирьох стiнах :
треба, щоб в собi ти
назавжди впав на колiна.
Так багато треба прощань
з веснами, з нiжнiстю, з свiтом,
щоб торкнути променiв грань
хоч раз льодовим своïм лiтом.
I треба так довго йти
в непростимо яснiм промiннi,
i в пустинях нiмих самоти
собi говорити тiнi,
i падати в тьми обрив,
де овоч i ангел падав,
щоб у тiнях, що ти освятив,
зацвiла промениста зрада.
