НА РОКОВИНИ СМЕРТI ШЕВЧЕНКА

Категории

1.   1 Володимир Самiйленко

1888р.

Оригинал

Умер поет! I струни голоснi
Порвалися, замовкнули навiки.
Ми стали сиротами, i, сумнi,
Ми понесли у серцi жаль великий.
I довго плакали... I от тепер
Щороку згадуєм сумну пригоду.
Але чи справдi вмер вiн? Нi, — не вмер!
Поет живе в серцях свого народу!
Його душа в святих його словах
Одбилася акордами смутними;
Вона живе i в тих благих сльозах,
Що над його пiснями пролили ми;
Вона живе, вiтає помiж нас
Надiєю на щастя, на свободу;
Любить народ навчає кожний час -
Поет живе в серцях свого народу!
Поет живе! Ми слухаєм його:
Ми чуєм заповiт його священний -
Учитися, кохати край стражденний
I не цуратись рiдного, свого.
I всi ми, скiльки є, в душi своïй
Клялись тих дум не зраджувати зроду,
I справдимо ми заповiт святий, -
Поет живе в серцях свого народу!