СИН ЛЮБИМОМУ ОТЦЮ
Маркiян Шашкевич ()
Гадка моя, як буйний весною вiтрець,
Зводиться, легким крильцем злiтає,
Несесь сторонами в далеч, де отець,
Голубонько сивий, пробуває.
Живе в печалi. Боже! коли б в радостi
Вiк тихо, весело єму проживати,
В гараздi, здоровлю, в любой солодостi
Цвiтами щастя житє огортати.
Отче, ох отче! Сли ся менi придало
Днi житя твоєго полином згiрчити,
Сли коли око твоє жалем запало,
Сли-м був нещасен серце закервлити,
Прости ми, отче, прости! Бач, я ся каю,
Жалем серце бiдне моє прозябає,
Твоï ноженьки сльозами зливаю,
Ах! прости синовi, най не загибає.
1833
