ГРУДОЧКА ЗЕМЛI

Категории

1.   1 Василь Симоненко

Оригинал

Ще в дитинствi я ходив у трави,
В гомiнливi, трепетнi лiси,
Де дуби мовчали величаво
У краплинах ранньоï роси.
Бiгла стежка вдалеч i губилась,
А менi у безтурботнi днi
Назавжди, навiки полюбились
Нiжнi i замрiянi пiснi.
В них дзвенiло щастя непочате,
Радiсть невимовна i жива,
Коли ïх виводили дiвчата,
Як iшли у поле на жнива.
Тi пiснi мене найперше вчили
Поважати труд людський i пiт,
Шанувать Вiтчизну мою милу,
Бо вона одна на цiлий свiт.
Бо вона одна за всiх нас дбає,
Нам дає i мрiï, i слова,
Силою своєю напуває,
Ласкою своєю зiгрiва.
З нею я дiлити завжди буду
Радощi, турботи i жалi,
Бо у мене стукотить у грудях
Грудочка любимоï землi.