Жменька рiдноï землi
Микола СингаÏВський ()
Я згадаю село i криницю у кленах,
Там дитинство цвiло на лугiвках зелених,
Де ходив пастушком i впивався зорею,
Де осiннiм листком так летiв я за нею.
Приспiв:
В очах постане бiла хата,
Що мрiє в сонячнiм теплi,
Збентежить серце рута-м'ята
I жменька рiдноï землi.
Знову бачу село i з волошками жито,
Що було те було, там усе пережито:
I журбу, i бiду, мов прощальну розмову,
I любов молоду, i печаль полинову.
Приспiв.
Знов приïду в село на Рiздво чи Великдень,
От, i сонце зiйшло у святковий розвидень,
Знов приïду в село на ласкаву гостину,
Там зiгрiє тепло, як i всю Украïну.
Приспiв.
I жменька рiдноï землi...
