НА РОДУ НАПИСАНО
Микола СингаÏВський ()
Вже так судилось на вiку,
Так, мабуть, зроду повелося:
Ми чашу випили гiрку,
Не все омрiяне збулося.
У злиднях, наче в реп'яхах,
Жили в надiях та в роботi.
Нам обiцяли свiтлий шлях,
А ми ж i досi у болотi.
Скорботи й радощi земнi –
Усе змогли ми пережити...
Щоб не втопитись у брехнi,
Нам треба правду боронити.
