Пiсня в росах
Категории
Оригинал
Темно-сиза ожина гляне гронами з гаю.Тут моя Батькiвщина, сонце отчого краю.
Ген привiтна домiвка, що мене колисала,
Та ромашка-журливка, що на луг виглядала.
Приспiв:
Я таким його бачу iз грому земного.
Свою пiсню i вдачу взяв я змалку у нього.
Що менi в нагороду аж до осенi квiтла,
Вiщувала погоду, як провiсниця лiта.
Тепла в росах стежина — та, що з ночi пiзнаю
Тут моя Батькiвщина, пiсня отчого краю.
Приспiв.
Нiжна матерi мова — та, що в серцi до скону.
I щоденна обнова — сяйво нашого дому.
Споришi на подвiр'ï та джерельна криниця.
У такому довiр'ï отчiй край менi сниться.
Приспiв.
