Возстала i лик закрила

Категории

1.   1 Олекса Стефанович

1938р.

Оригинал

Возстала i лик закрила
Десниця, набрякла гнiвом...
Вiтри розгорнули крила
I крикнули чорним Дивом.
Вирує, сурмить повiтря,
Насовують хмари — обри...
Цинобри на спад — не вiдра,
Проллялися цебри цинобри.
Здрижали стовпи й колони,
Кладуть хмаросяжнi мури
Такi громохкi поклони,
Що чола вiд них — на цури!
Вже холод у душах голих,
Вже кроки у вас непевнi?
А це ж лише перший сколих,
Це лиш ворухнувся древнiй!