ЯК ДОБРЕ, ЩО СМЕРТI НЕ БОЮСЬ Я
Василь Стус ()
Як добре, що смертi не боюсь я
i не питаю, чи тяжкий мiй хрест,
що перед вами, суддi, не клонюся
в передчуттi недовiдомих верст,
що жив, любив i не набрався скверни,
ненавистi, прокльону, каяття.
Народе мiй, до тебе я ще верну,
як в смертi обернуся до життя
своïм стражданням i незлим обличчям.
Як син, тобi доземно уклонюсь
i чесно гляну в чеснi твоï вiчi
i в смертi з рiдним краєм порiднюсь.
