IЗ ЗБIРКИ ГАРЯЧА КВIТКА ЯКI ВОНИ БIДНI

Категории

1.   1 Василь Сухомлинський

Оригинал

Оповiдання
Ще й не свiтало, ще й ранкова зiрниця не зайнялася, як батько збудив Сергiйка i сказав:
— Ходiмо в поле. Послухаємо жайворонкову пiсню.
Сергiйко швидко встав, одягся, i вони з батьком пiшли в поле. Небо на сходi стало рожевим, небосхил з кожною хвилиною свiтлiв, зорi згасали. Десь з далекоï ниви пiднялася сiра гру дочка й понеслася в височiнь. Раптом вона спалахнула, нiби вогник серед блакитi, i в ту ж хвилину Сергiйко почув дивну пiсню. Немов над полем хто натягнув срiбну струну, i вогняна пташка, доторкаючись до неï крильцями, розсипає над степом музику.
Сергiйко затамував подих. Йому спало на думку: а якби ми з татком спали — жайворонок все одно спiвав би?
— Татку, — тихо прошепотiв Сергiйко, — а тi, хто зараз сплять, не знають цiєï музики?
— Не знають, — вiдповiв батько пошепки.
— Якi вони бiднi...