Подорожнiй

Категории

1.   1 Олена Телiга

Оригинал

Ти — тiльки випадковий подорожнiй
На запашнiм, заквiтчанiм шляxу.
(Л.Могилянська)

I

Вiдпочинеш i пiдеш знову,
Що ж, заходь до мойого дому,
Щоб вином моïм рубиновим
Затопити дорожню втому.
Гостре щастя раптовим блиском
Мою душу до дна пропалить:
Не чужий ти, а свiй i близький,
Це ж на тебе я так чекала!
В день звичайний розквiтне свято,
Мов бузок запашний у сiчнi,
I кохання, легке й крилате,
Я запрагну змiнить у вiчнiсть.

---

Ти вiдходиш вже? Що ж, не плачу.
Не сумуй i ти, подорожнiй!
Хтось незнаний нам шлях призначив,
I покинуть його не можна.
Бiль зламаю, а сльози витру,
В зимну нiч, на твоï дороги
Тiльки смiх мiй весняним вiтром
Буде бiгти — тобi навздогiн.

II

Догорає, попелiє дивне щастя...
Зажурився день — замрiяний i млистий,
А думки моï, натхненi та квiтчастi,
Опадають вересневим, жовтим листям...
Ось пiшов собi звичайний подорожнiй,
Бiльш нiчого. Навiть плакати не смiю.
Тiльки в душу безборонну i порожню
Сум летить непереможним, чорним змiєм.
Прийдуть люди — не чужi, не випадковi, -
Буду жити i смiятися, як досi,
Хоч життя мого весняну, свiтлу повiнь
Надпила — у перший раз — холодна осiнь.

III

Ох, чому ж це серце б'ється молотом,
А уста моï — розквiтла китиця?
I чому це полум'ям i золотом
Кожна рiч в моïй кiмнатi свiтиться?
Повернувся, хоч тебе й не кликала!
А слiдом — весна моя заблукана,
I згорають у вогню великому
Всi закони, що були розлукою.
Знову осiнь утiкає злякано
Пiд травневою, рясною зливою:
Перший раз сьогоднi я заплакана,
Не смiюся, бо така щаслива я!
Залишайся! Щастя вип'ю келихом,
Однаково, чи своє, чи вкрадене!
Буде шлях тобi без мене — скелистим,
А життя моє без тебе — зрадою.