ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ

Категории

1.   1 Павло Тичина

Оригинал

I

Лiдi Папарук
Снiг. Снiжок.
На княжий теремок.
День i нiч круг нього ходить,
плаче голосок:
— Ой князю, князьочку,
чи ти за Дунаєм?
чи ти на Дону?
Дай про себе вiсточку,
бо умру.
Прислухається княгиня — тiльки снiг,
тiльки снiг та снiжок,
та за полем та за лiсом
голос-голосок;
Батька вiйна!
Матерi 'ма!
Хто пооре, хто засiє? —
А-а!
Ой, яка пустеля.
Тут княгиня знов:
— Послужи ще ти, вiтрило,
вiтре-чорнобров!
Десь князь одступає
з жменькою княжат,—
одвертай од нього стрiли,
посилай назад.
Прислухається княгиня — а вiтру нема,
тiльки снiг та зима,
та за полем та за лiсом
чути голоса:
Ми тебе одвернем!
Ми тебе пошлем!
Будеш ти лежать, як князь
твiй,—
каменем...
Ой, яка пустеля.
— Днiпре, Днiпре, сон-дрiмайло,
ти нам батько всiм.
Встань хоч ти — коли без князя —
царство воскресiм.
Царство тихе, праве,
мудре на закон:
щоб однi землi глядiли,
а другi корон.
Прислухається княгиня — тiльки смiх,
тiльки труситься смiх,
та шумить, шумить шумище
iз-пiд хат, iз-пiд стрiх.
Мо' вернувся князь з походу?
Мо' дружина прийшла? —
Прислухається княгиня — брязк мечей та
яса,
та все ближче голоса:
Ми тебе воскреснем!
Ой, яка пустеля.