Парубоцьке

Категории

1.   1 Влизько Олекса

Оригинал

I

Гей, пiду на села у веселiм маршi,
Щоб за плугом взнати, чи поет i я!
Сонце ти гаряче, братику мiй старший,
Мабуть, в тiм i буде доленька моя!
Як i кожний, буду! В парубоцькiм колi
Вечором зi смiхом вийду на майдан.
(Позабувши мiсто, де панелi голi,
А на них самотнiй висиха каштан!)
Паруб'ята виб'ють закаблуки в танку,
Виб'є серце тугу — спадщину гнилу!
Громом реготати буду аж до ранку,
З перуном ходити у шовкову млу!..
Налигаю мiсяць за срiблянi роги
(Все можливо, друзi, серцю юнака!)
I пiснi закину зорями пiд ноги
Для дiвчат веселих бiля тартака.
Там на полонинi, де в кущах омани,
В сутiнь бiля ставу, а за ставом — млин,
Безтурботно стану цiлувать кохану,
I зiм'ятий буде пахнути полин.
Та замало буде тихоï дороги.
Усмiхнеться неня: Ну i басурман!
Налигаю мiсяць за срiблянi роги,
Шкереберть на ньому полечу в туман.
По далеких гонах, за далекi межi,
Мовби на казковiм чудо-кораблi,—
Заберу в обiйми у своï ведмежi
Все, що є ясного на оцiй землi!..
Сонце ти гаряче, братику мiй старший,
Мабуть, в тiм i буде доленька моя,
Щоб iти на села у веселiм маршi
I за плугом взнати, чи поет i я!

II

Чи не серце там ото упало
У гарячу вечора долонь,
Що й у мене сонячним запалом
Вже не б'ється промiнь бiля скронь?
Чом сьогоднi вдруге на майданi
Я дарма мою кохану жду,
I женуть iмлою думи п'янi
У простiр, у безвiсть череду?
Так шалено тягнуть хороводи,
Вибивають землю парубки,
Та нiяк з холодноï колоди
Не знiму тремтячоï руки...
...Де ж це ти, прийди, моя хороша!
Де ж це ти, прийди, моя ясна!..
...Золота завихрила пороша
I завмерла дзвоном в ясенах...
Б'ється бубон тонко i зухвало,
I дзвенять дзвiночки бiля скронь...
...Та чи серце там ото упало
У гарячу вечора долонь?

III

Розлилася зоряна коновка,
I струмлять лiтавцi, як вино,
В кошеницi, вистеленiй шовком,
За твоïм малесеньким вiкном.
В'ється хмiль, i серце хмелем бродить:
Жду-пожду. Мо', вийдеш на зорi?
I здається, топлять серце води
Океанiв синiх i морiв.
I здається, зовсiм нi до чого
Опiвночi глупоï краса...
...Тiльки тепло падає пiд ноги,
Мовби порох мiсячний, роса...
Очеретом роги намантачив
Журавлиний мiсяць... Суховiй...
...Як давно, либонь, уже не бачив
Я твоïх тривожних чорних вiй!
Ти прийшла! I б'ється серце вовком,
I п'янять лiтавцi, як вино,
В кошеницi, вистеленiй шовком,
В кошеницi, вистеленiй сном!