IЗ ЦИКЛУ ПРО ДIВЧИНКУ МАРИНКУ МАЛА МАЛЯРКА
Категории
Оригинал
Малював картину тато,Квач у фарбу умочав,
Потiм вийшов iз кiмнати
I обiдати почав.
Тупу-тупу, хтось тупоче,
Вiдчинити дверi хоче...
I в кiмнату в ту ж хвилинку
Входить дiвчинка Маринка.
Бачить: квачики чуднi,
Фарби рiзнобарвнi,
А на бiлiм полотнi —
Щось не дуже гарне.
Зараз доня квачик витре,
Вiзьме фарби на палiтрi
I на татовiй картинi
Домалює квiти синi.
Не виходить — хоч заплач!
Тiльки плями й смуги...
Мабуть, це поганий квач,
Треба взяти другий.
Треба взяти iншу фарбу,
Ясно-жовту, дуже гарну,
Чорну, бiлу та руду
I змiшати до ладу.
Раптом тато на порозi.
Тiльки глянув — що то?
Фарби, пензлi на пiдлозi...
Знищена робота...
I стоïть мале дiвчатко,
Посмiхається до татка,
Довгий пензель у руцi,
Рiзнi фарби на лицi.
— Ах ти, шкода наша, шкода!
Що ж ти наробила?
Грiйте швидше теплу воду
Та давайте мила!
