Камiнна злагода старого дому

Категории

1.   1 Олег ЗуЄВський

1948р.

Оригинал

Ще золотим крилом у парку висне.
Ходiм до ставу: там, повiр, нiкому
Нема вiдмовлення. Хiба навмисне
Шиястий лебiдь сколихне водою,
I сплине згадка лунами тремкими,
Немов про те, як з див рясного крою
Свого вбрання радiла панна, мимо
Дерев оцих проходячи. Про неï
Забули ми, як став, як вiтру нерух...
I лише погляд твiй, де рiг алеï,
В журбi спинявсь на вежах бельведеру.