АЛКЕВА СТРОФА

АЛКЕВА СТРОФА ант. строфа, названа за iменем давн-грец. поета Алкея (бл.
600 р. до н.е.). Найпоширенiший ïï варiант мiстить т.зв.
Алкеєвi вiршi, а саме: два одинадцятискладнки (одну каталектичну
ямбiчну i одну каталектичну дактилiчно-трохеïчну триподiю), один
девятискладник (гiперкаталектичний ямбiчний диметр) i один
десятискладник (акаталектична тетраподiя з двох дактилiв i двох
трохеïв): Сказати деш о хочу тобi однiй, Але, як тiльки глянеш на
мене ти, Уста м оï змикає сором . П еред тобою стою безмовний
{Алкей. «До Сапфо. Пер. А.Содомори). Поряд з С ап ф iч н ою ст р о
ф о ю , A.c. найчастiше вживалась Горацiсм, тому ïï зрiдка
називають горацiанською строфою». Ант. критики пiдкреслювали
ïï велич, стислiсть, i солодкозвучнiсть, поєднану з
могутнiстю». Г.Кябрера, П.Роллi, Дж.Фантонi вiдродили ïï
в Iталiï, в Нiмеччинi до неï зверталися Ф.Г.Клопшток,
Л.Х.Г.Гьольтi, Й.К.Ф.Гьольдерлiн, А. фон Платен, в Англiï
А.Теннiсон, А.Ч.Суïнберн. В Росiï A.c. iмiтував В.Брюсов
(Наслiдування Горацiя»), в Украïнi ïï оригiнально
використав В.Самiйленко: сть вiчнiсть, кажуть, душi безсмертнiï
Вмирать не можуть, нi руйнуватися. Але по смертi мусять жити, Можуть
дiзнати блаженство райське (Украïнi, 11). Петро Рихло

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися