АНАКРЕОНТИКА (АНАКРЕОНТИЧНА ПОЕЗIЯ)

АНАКРЕОНТИКА (АНАКРЕОНТИЧНА ПОЕЗIЯ) грец. anakreontia. лат. anacreontea
вид лiр. поезiï, шо пронизана епiкурейськими мотивами i
оспiвує молодiсть, кохання, чуттєвi насолоди, вино, жiнок,
радощi життя. Назва походить вiд iменi давн-грец. лiрика Анакреон(т)а з
Теосу (VI ст. до н.е.). Тв. Анакреонта збереглися лише в уривках, до нас
дiйшла зб. еротично- фривольних вiршiв Анакреонтика», написаних у
стилi й дусi Анакреона в александрiйську й пiзнiшi епохи. Вперше видана
французом А.Етьєном 1554 вона мiстила 60 пiсень рiзних авторiв,
якi були оприлюдненi анонiмно' До XIX ст. цi пiснi вважалися
автентичними тв. Анакреона. Насправдi ж найдавн. з них належать до I ст.
н. е. Iн. виникли ще пiзнiше. 36. Анакреонтика, як i фрагменти тв.
самого Анакреона, а також лiр. вiршi рим. поетiвКатула, Горацiя (Carpe
diem!), Овiдiя стали основою наслiдувань в європ. л-рах i
виникнення т.зв. анакреонтичноï поезiï, шо вiдзначається
свiтлими настроями, радiсним свiтовiдчуттям, незрiдка вiльнодумними
iдеями. А. зображує умовний свiт, близький до пасторал i з
ïï ; неодмiнною атрибутикою пастушими костюмами, трал, iменами
i ситуацiями з ант. мiфологiï (Афродiта-Венера, Ерот-Амур, Вакх-
Бахус) на фонi iдилiчного краєвиду з полями, луками, струмками,
лiсами i гротами. Основний тон ; цiєï культивованоï
поезiï нiжно-кокетливий, вишуканий, гедонiстичний, млосно-томливий.
Грацiозна легкiсть i гнучкiсть мови вiдкрили новi можливостi для
версифiкацiï та образного втiлення. Емоцiйна наснага А. справила
вiдчутний вплив на формування сентименталiзму. Поєднання
сповненоï еротичних ремiн iсченц iй, легковажноï грайливостi
артистично загостреноï до афоризмiв, та ясноï, логiчноï,
майже симетричноï формальноï побудови одна з гол. зовн. ознак
А., шо не виражає справжнiх почуттiв, пережитого, а зводиться до
стилiзованоï лiт. гри поет, фантазiï. Особливого поширення
набула А. в європ. л-рах доби Вiдродження i Просвiтництва. Щедру
данину вiддали ïй cep-вiч. ваганти-ґолiарди, iтал. поет
Т.Тассо, франц. поети Ф.Вiйон та поети Плеяди (П. де Ронсар, Ж. дю
Бе/iле та iн.). Вiдчутнi iмпульси дiстала вона вiд малярства рококо
(Дж.Ватто, Л.Фрагонар, Ф.Буше). У зв'язку iз захопленням
фiлософiєю Епiкура та П.Гассендi А. стала надзвичайно популярною у
франц. л-рi (Г.Шольо, Ж.Грессе, Ж.Шаплен, Вольтер, А.Шеньє,
Е.Парнi, I Беранже, Г.Готьє, А.Реньє та iн.). Вплив франи.
А.п. вiдчутний в Англiï (М.Прайєр, Е.Уоллер, Дж.Гей),
Шотландiï (Р.Бьорнс), Нiмеччини (Й.Глейм, Й.П.Уц, Й.Н.Гети,
Ф.Гагедорн, Г.Е.Лессiнг, Й.Г.Якобi, Л.Х.Г.Гельтi, Ф.Шiллер, Й.В.ґьоте,
Е.Мьорiке, А.Платен, Г.Мюллер та iн.), Швецiï (К.М.Бельман), Польщi
(Я.Кохановський, Ш.Зiморович, З.Морштин, А.Нарушевич, Я.Князьнiн,
С.Трембеиький, А.Мiцкевич Пiсня фiларетiв), Чехiï (В.Там,
А.Я.Пухмайер, В.Неєлли, Ш.Гневковський), Румунiï (Костаке
Конакi). Болгарiï (Пенчо Славейков). В Росiï до А. зверталися
Д.Кантемiр, М.Ломоносов, О.Сумароков, В.Тредiаковський, М.Херасков,
Г.Державiн. К.Батюшков, М.Гнєдич.Д.Давидов А.Дельвiг, М.Язиков. А.
справила значний вплив на О.Пушкiна, який перекладав А.п. i написав нижу
/ вiршiв в дусi Анакреона (Вакхiчна пiсня», Фiал
* Анакреона», Бог веселий винограду», Наслiдування
Анакреона). В Украïнi вiдгомони А. можна зустрiти у XIX ст. в
пiснях Ю.Федьковича (Як засядьмо, браття, коло чари…),
С.Руданського (Хлопиi-молодцi, пийте, гуляйте…), у XX ст. в
поезiï М.Вороного (цикл Amoroso), О.Олеся (Чари ночi»,
Смiються, плачуть соловï… та iн ), А.Кримського (зб.
Пальмове гiлля, де традицiï А. схрещувалися з бл-сх. мотивами)
та iн. У молодих л-рах, скованих догмами класицизму, А. вiдiграла
свого часу прогресивну ролю, демократизуючи поезiю, наближаючи
ïï до ‘ реального життя, природностi i простоти.
Типол. подiбне явише в сх. л-рах творчiсть Гафiза, Рудакi, Омара
Хайяма. Петро Рихло