Думка

ДУМКА. 1. Укр. чи поль. нар. пiсня, переважно елегiйного чи баладного
типу, часто журлива, темою й образно пов'язана з вiтчизняним
краєвидом, звичаями, ментальнiстю. Напр.. «Чи я в лузi не
калина була?'. Термiн Д. було впроваджено фольклористами у сер. XIX ст
за аналогiєю до жанру думи. Спорiдненiсть жанрiв полягає в
глибоких роздумах над проблемами громадського чи особистого життя, в
оповiдальностi викладу, iмпровiзацiйностi, виконаннi пiд муз. супровiд.
Але Д. вужча за темою, не мас розгорнутого сюжету, є нiби
пєвною складовою частиною думи. Якщо Д. виконується лише в
супроводi лiри, кобзи чи бандури, i речетативом, то муз. супровiд Д.
надзвичайно багатогранний при багатоголоссi в вокальному виконаннi та
стiйкiй мелодiï. З огляду на невел. розмiр та малорозгалужену
проблематику порiвняно з жанром-першоосновою для визначення Д.
використано зменшувальну форму. Вочевидь термiн було перенесено на
фольклор, тв. з подiбного лiт. жанру.
2. Регiональний лiт. жанр у поль.. укр., бiлор.. поезiï вiрш,
роздум, близький, з од. боку, до думи, з iн до мепитатчйноï
лiрики елегiï та балади. Цей жанр започаткували поети-
романтики украïнськоï ш коли в польськiй лiтературi пiд
безпосереднiм впливом укр. фольклору, надто думи та пiснi. Часом Д.
є лiт. переспiвом фольклор, тв. З погляду поетики та
стилiстики Д. часто наближується до романсу, переважно
має строфiчну будову, виклад становить собою впутр. монолог.
Для позначення жанру вперше вжив це слово (як авторський н е о ло
гiзм ) поль. поет Б.Залеський. Д. Залеського можна умовно подiлити
на чотири частини:
3) «Бонновi», де втiлено прагнення автора пiдпестися до
становища нар. вєша (поета- пророка):
4) «Русалки або «фантазiï, де висло влюються тужливi
любовнi почуття:
3) Такi, де шляхом лiр. рефлексiй змальовано
рiзнi типи чоловiчого або жiночого
свiтосприйняття:
5) Наслiдування укр. пiсень з наближенням ïх до своïх
особистих почуттiв i вчинкiв. В укр. поезiï до жанру Д.
зверталися Т.Шевченко ( «Тяжко, важко в свiтi жити», Вiтре
буйний. «Нащо менi чорнi брови»). Й.Маковей («На
скелi високiй»), О.Афанасьєв-Чужбинський («Як ранок
осипле квiточки росою»). Ю.Федькович (цикл «Думки»),
П.Грабовський ( «Дружили ми. а пройдуть лiта») та iн. У XX
ст. жанр мало продуктивний, але можна назвати А.Малишка («На
полянi, що вiд руïни»). Д.Павличка («Роздум»),
Iнодi термiн Д. використовується як пiдзаголовок до пiсень-
романсiв. характерних для тв. укр. поетiв-романтикiв 1 пол. XIX ст.
(М.Петренко «Дивлюсь я па небо»): т.зв. малоросiйський
романс. У бiлор. л-рi Д. започаткована творчiстю засновника нов. л-
ри Францiшека Богушевича (‘»Думка ) 3 цього приводу,
очевидно, потрiбно говорити про певний вплив доробку укр.
письменникiв, бо з Украïною (Нiжин. Конотоп) було пов'язано
бiльше пiвтора десятилiття життя Богушевича, а в його тв.
простежуються окр. Шевченковi традицiï. Жанр розвивали Я.Купала
(«Має думкi». «Да сваiх думок».
«Думка», «Думкi маркотныя». «Думкi перад
весной»). Я.Колас («Думкi», «…Думкi уюцца,
томяць груди»). М.Танк («Ох вы. песни») та iн.
6. Вокальнi або iнструментальнi муз. тв. лiр,- оповiдального характеру
в словян, мист-вi: складенi на взiрець укр. нар. пiсень, фортепiаннi
«Шумки та думки» укр. композитора поль. походження
М.Завадського (1828-1888), поль- укр. композитора В.Заремби (1832-
1892). ГI.Чайковського, трiо А.Дворжака та iн.
7. Окремi частини муз.-сценiчного або iнструментального тв.: Д.Парасi з
опери М.Мусоргського «Сорочинський ярмарок'. Д.Йонтека з опери
С.Монюшка «Галька. Д. з балету А.Кос-Анатольського
«Сойчипе крило». Д. як частина «Украïнськоï
рапсодiï» М.Лисенка). Анатолiй Волков