Iндивiдуалi3ми

IНДИВIДУАЛIЗМИ автор тобто етил. неологiзм. У переважнiй бiльшостi
випадкiв I. постає не iз заг-мое. потреби словесно позначити нове
явище, але з прагнення одноразово емоцiйно вплинути на читача, дати
вiдчути автор, ставлення до зображуваного. Найбiльше в укр. л-рi 1.
створив П.Тичина, напр.,: В лiкарнi я. В палатi темно. У рот* в и со х л
о . Ж а г а . Болить ненi, шемить так темно Моя нога… створювали й
iн. поети та прозаïки: Гнуться клени нiжними кетонами, Чорну хмару
срiблять голуби. Ш е от день i все ми, все покинем Для
блактинокри/юï плавби. (М.Рильський) Досить поширена сатир, функцiя
автор, неологiзмiв: Забудь-батько, забудь-мати, загальноначальнииький,
заначальникував». (О.Гончар)або: В iд слiв тиху залi аж душ н о
було. Лиш гордо тримавсь Соловейко Павло, Який зозсiдаа на постiйнiм'
стiльцi I вiд тot хвали бронзовiв на линi. (С.Олiйник) На вiдмiну вiд
загальномов. неологiзмiв, I. не є мов. продуктивними, не
закорiнюються в мовленнi. Проте в мов. обiг деякi суто поет. I. ввiйшли.
Напр,, уперше вжите Т.Шевченком слово високочолий уживає
М.Рильський: Тож за молодiсть високочолу Тост пiдносить посивiлий друг.
Створений П.Тичиною I. вiтровiння» знаходимо в А.Малишка: Високе
вiтровiння на трави кида тугi горобини».
I. треба вiдрiзняти вiд кованих слiв». Анатолiй Волхов