Кондак

КОНДАК поема-гiмн лiтургiйного призначення, оповiдною основою якоï
є зображення подiй з Священного Писання чи з життя христ. святих.
В нього входить: кукулiй, або кукуль (буквально з грец. капюшон), тобто
зачин, шо вiдрiзняється вiд наступних строф меншим вiрш, обсягом,
метр. структурою та мiстить в собi стисле оголошення теми або звернення
до Бога чи слухачiв-вiруючих; а також приблизно два десятки строф
(iкосiв), шо тяжiють до iзоморфiзму метр., синтаксичного та
композицiйного (напр., обов'язкова наявнiсть тропаря, або рефрену, який
з'єднує всi строфи мiж собою); i нарештi, фiнальн. звернення
молитва до Бога чи святих (перорацiя), а iнколи звертання до
аудиторiï. Майстром К. був вiзант. поет VI ст. Роман
Солодкоспiвець. Засвоïвши досвiд сирiйськоï лiтурiйноï
поезiï, зокрема, таких жанрiв, як мадраша та согiта, вiн
тонiзує силабiчний вiрш, а пiд впливом грец. ораторськоï
прози збагачує його звук, iнструментовкою та римою, яку вперше
вводить у практику європ. вiршування. Пiзнiше К.
перетворюється на коротку строфу, яка стає складовою
частиною канону та акафiсту, напр. Кондак Пророковi: Освiчене Духом,
чисте серце твоє було оселею найяснiшого пророцтва, бачив бо ти
майбутнє, як сучасне, через те ми шануємо тебе, пророче
(iмя) славний. Б о р и с Iваню к