ОККУЛЬТНА ЛIТЕРАТУРА

ОККУЛЬТНА ЛIТЕРАТУРА л-ра, шо викладас доктрини та методику оккультизму (вiд лат. оссиНи$ таємний; по сутi, те ж саме, що й грец., «апокриф, але цi два термiни означають рiзнi речi). Оккультний тв., на вiдмiну вiд апокрифу, спрямований на створення атмосфери безпосередньо- чуттєвого або ж умоглядного спiлкування зi свiтом надприродного, причому переважно в його демонiчному» аспектi (пор. бiбл. докiр тим, хто «служить воïнству небесному, а не Боговi). Тому О.л. викладає або мiстичнi концепцiï, шо розходяться з церк. вченням, або ж навiть тi. шо спрямованi проти нього. Сюди входить також л-ра, що описує цiлi й ритуали бiлоï та чорноï магiï. Оскiльки оккультизм корениться в найдавнiших фольклорно- поганських мiфол. уявленнях (зокрема, на європ. грунтi засновником оккультизму вважається мiфол. Гермес Трисмегiст-Тричi- величний, автор «Смарагдовоï скрижалi»), то вiк тiсно повязаний з давн. мiфол. системами. В вропi О. л. найчастiше змальовує шлях до таємного знання» в рамках картини бiбл. (юдеохрист.) свiту, в якому не заперечується iснування богiв окрiм диного Бога, але тi бот трактуються як бiсiвськi сили. В культурi христ. вропи цi образно- сюжетнi структури було з часом кардинально звужено або й цiлком знищено, на вiдмiну вiд картини свiту в iн. релiгiях. Але грибниця оккультних тем та мотивiв не шезла остаточно з лiт.-мист. пошуку й давала своï плоди впродовж тисячолiть. Вона живила ментальнiсть, пафос й сюжетну будову єретичних та напiв- єретичних тв. Сер-вiччя (досить згадати писання Нострдамуса). Без О.л. не можна уявити повноï картини Ренесансу або свiту б арок о. Звiдси, зокрема, бере початок тема сатани й богоборства в європ. л-рах Нов. часу. Часом оккультизм переходив вiд рiвня чорноï меси» або заклинань до рiвня наук, моделей. Наскiльки буває часом вагомий вплив О л. на творчiсть видатних майстрiв, можна судити хоча би на прикладi Й.В.Гьоте або В.Блейка. Та остаточно знято було ‘ табу» з цього пласту культури лише в епоху романтизму (характерне переживання оккультних орiєнтацiй ми зустрiчаємо в готичному романi-, згадаймо хоча б Рукопис, який знайдено в Сарагосi Я.Потоцького, в якому в дусi романт. iронiï, загострено стереотипи такого роду). На Зх. тв. оккультистiв стали вiдкрито видавати й популяризувати наприкiн. XIX ст. (Папюс та iн.), хоча можна вважати, що iнтерес до них було пробуджено ранiше, через худож. iнтерпретацiï й реабiлiтацiю фольклору романтиками. В часи декадансу окр. письменники та митцi вiдверто проголошують себе прихильниками оккультних доктрин (С.Пеладан та iн.). Зацiкавлення оккультними мотивами спостерiгалося i в Сх. вропi (Sie cogito Б.П.Хиждеу). У словян., зокрема, в правосл. свiтi, подiбна л-ра побутувала здавна (iснує навiть думка, що глаголiчне письмо було тайнописом саме такого характеру). Грунт для подiбних уявлень давали словян, фольклор та практики поганського волхвування (див. записи та розвiдки Афанасьева. Сахарова, Кулiша та iн.). Це також вiдбивало двовiря у сх-словян. свiтi, шо було характерною ознакою i духов, життя народу. Вже за Сер-вiччя через посередництво єретичноï л-ри подiбнi уявлення розповсюджувалися у всьому слов'ян, й навiть зх. свiтi (богомильський мiф про створення матерiального свiту сатаною тошо). Але по-справжньому запис й худож. iнтерпретацiя подiбних сюжетiв та мотивiв почалися у рос. романтикiв (В.Жуковський, котрий жартома iменував себе дядьком» всiєï зх. чортiвнi на Русi: поза сумнiвом, неоязичницька стихiя восресає тут пiд безпосереднiм впливом нiм. романтизму). Проте протягом всього XIX ст. лiт. етикет вимагав ставитися до цього кола тем та сюжетiв як до лiт. гри. Лише на межi ХIХ-ХХ ст. пiсля нов. значноï кризи церк. iдеологiï оккультнi настроï почали поширюватися в Росiï та Украïнi у виглядi спiритичноï практики або теософських iдей. Почали широко видаватися популяризацiï О. л., (на зразок тих, шо друкував С.Трояновський). Захоплювалися О.л. старшi' й, почасти молодшi символiсти: досить назвати В.Брюсова, чимало тв. якого мiстять в собi поряд зi звичайним сюжетом та образнiстю iмплiцитно поданi оккультнi мотиви. Значно слабше позначився цей iнтерес в Украïнi (П.Кулiш). Саме в цей час почалася популяризацiя в словян, та зх. свiтi тв. iнд. мiстикiв, якими захоплювався, скажiмо, М.Рерiх, котрий став живим символом культ, iнтеграцiï в цiй галузi. Помiтний вплив справив оккультизм, як не дивно, й на таких дiячiв культури, як, скажiмо, К.Цiолковський, на ïхнi концепцiï прогресу. В суч. л-рi оккультнi концепцiï часом правлять за грунт для худож. рiшень найвидатнiших майстрiв (романи iнiцiацiï Т.Манна); вони широко використо вуються зарубiжними й вiтчизняними фантастами. О. л. також часто править за основу для суч. масовоï культури (тема жахiв та iн.). Характерно, шо майстри, котрi прагнули до вiдтворення картин духов, свiту нар. маси, не могли обiйтися без подiбних моментiв (Ш. де Костер та iн.). Семен Абрамович