ТАТАРСЬКI НАПАДИ

ПIСНI ПРО ТУРЕЦЬКО-ТАТАРСЬКI НАПАДИ цикл сусп.-побутових за жанром та лiро-епiчних за родом пiсень, тематично пов'язаних з нападами татаро- турецьких орд на Украïну. Це найдавнiша група лiр. сусп.-побутових пiсень, шо зображають насильство i смерть, полон i рабство, переживання та страждання гол. персонажiв у перiод тат.-тур. неволi. Найчастiше гол. героєм є жiнка-полонянка (молода вкраïночка, волиночка, «три подоляночки всi три сестроньки…), шо звертається до батька, який намагається ïï врятувати: Вернися, батеньку, вернися рiдненький! Вже ж мене не обнiмеш i сам, старенький, загинеш; до матерi: Не плач, мамко, надо мною, Бо я вижу тугу твою: чи iз благанням до турка: Пусти мене, турчиночку, Побачити родиночку Ще й рiдную Вкраïночку. Настрiй та туга героïнi перегукуються iз сумом рiдноï землi, де тепер гуси не лiтають, а лебедi не пливають. Сама ж невiльниця порiвнюється з берiзкою: «Ой березонько. Та чого ж ти не зелен а?» «Он як же я маю зеленою бути, Коли пЬю мною татари стояли…» Постiйним передвiсником ворожого нападу є «чорна хмара ‘. Вороги зявляються раптово «де не взялись татари стидкi, бридкi, поганi, якi знишують землю та людей (село наше запалили, витоптала орда кiньми маленьких дiтей). Самi ж турки зображенi як орди диких i невiруючих у Бога лиходiïв: В Туреччинi нема бога анi вiри, В Туреччинi самi турки все без вiри…» Широко зустрiчається тема продажу братом (рiдше батьком чи нареченим) своєï сестри (доньки чи нареченоï) турковi: В Царе грам i на базарi Та брат сестру запродає, Та не знає, шо взять має… Наталя /Iнхоманова